Продовжуємо публікацію матеріалів Оксани Кравченко, нашого активного читача і волонтера із багаторічного циклу «Моя Полтава –мої роки і спогади».
Чергова наша зустріч у Центрі життєстійкості Гірської громади, який працює на базі ПНПУ ім. В. Г. Короленка, була присвячена ролі батька у вихованні життєстійкості в родині. Любов Іванівна показала нам цю роль на прикладі виховання синів у родині Майбородів, як з дитинства формувалися майбутні композитори – гордість землі нашої.
Брати Майбороди, Георгій (академічна музика) та Платон (пісні, «Пісня про рушник», «Київський вальс»), були видатними українськими композиторами, учнями Льва Ревуцького, які залишили безцінний доробок, хоча Платон був більш народним, а Георгій — класичним; вони походили з музичної родини з Полтавщини, де кожен мав талант, і створювали музику, що живе в серцях українців. Платон та Георгій росли в атмосфері народних мелодій, їх прадід сам виготовляв інструменти, а мати співала в церковному хорі. Іноді брати є не лише рідними по крові, а й мислять в одному напрямку, об’єднані спільною справою. Георгій і Платон Майбороди присвятили все життя музиці. Не конкуруючи між собою на композиторському терені, вони були підтримкою й опорою один для одного. Музична творчість двох братів стала цілою епохою становлення і розвитку українського мистецтва. Ми прослухали в записах багато пісень Платона Майбороди у виконанні Дмитра Гнатюка, якого любить вся моя команда. Життєві стежини братів, хоч і різняться, та все ж тісно переплетені. Обидва закінчили композиторський факультет по класу Левка Ревуцького, обидва пішли добровольцями на фронт під час Другої світової. У 1957 році в один день отримали почесні звання заслужених діячів мистецтв України. Але найцікавіше і, можливо, найнеймовірніше (принаймні для тих, хто обізнаний з радянськими реаліями) те, що, попри всі титули і статуси, ні Георгій, ні Платон Майбороди не були членами Комуністичної партії. У 1962 році Майборода-молодший став, як і Павло Тичина та Олесь Гончар, першим лауреатом щойно встановленої тоді Шевченківської премії. Георгій отримав її наступного року. Платон Іларіонович пішов із життя у 1989-му, Георгій Іларіонович – у 1992-му, встигнувши із радістю прийняти проголошення незалежної України. Ім’я Георгій Майбороди носить Національна заслужена капела бандуристів, ім’я Платона Майбороди – Запорізьке музичне училище. На честь Платона Майбороди названі вулиці у Києві, Дніпрі, Броварах та Сорокиному Луганської області.
Душевна атмосфера наших зустрічей, гостинність Любові Іванівни Куторжевської та цікава розмова, яку вона веде впродовж години за чашкою ароматного чаю, запам`ятовується всім переселенцям надовго. Ми дякуємо за такі просвітницькі літературно-музичні години пані Любові, дякуємо і за солодощі, якими вона завжди пригощає нас.
Оксана Кравченко , член НСЖУ та МСПУ
Немає коментарів:
Дописати коментар