вівторок, 16 листопада 2021 р.

Високі прояви моральності

Жити так, щоб тебе пам’ятали нащадки, щоб твоїми справами пишалися покоління… В усі часи і в усіх народів світу особливою повагою користувалися серед людей заможні люди, котрі не шкодували  віддавати частину свого капіталу бідним та знедоленим. До таких людей належать меценати.

Благодійництво в українській традиції займає значне місце. Відомими меценатами свого часу були інтелектуальні, високоосвічені, успішні люди. Петро Могила, Іван Мазепа, родини Терещенків та Ханенків зробили великий внесок у розвиток української культури, освіти, науки. Вони та багато інших шляхетних людей чимало зробили для розвитку вітчизняної промисловості, поліпшення медичної справи. 

Благодійництво стало прикметною рисою суспільного життя нашого краю. Спроба простежити історію доброчинства на рідній землі стане цікавою екскурсією в історичне минуле малої Батьківщини. Протягом ХІХ-ХХ століть Полтава розбудовувалася  в першу чергу завдяки коштам, які надавали місцеві меценати. З ініціативи першого генерал-губернатора Олексія Куракіна та князя Миколи Рєпніна в місті відкрили низку благодійних закладів, серед яких гімназія, навчальний заклад для виховання дітей бідних дворян, театр, лікарня, аптека. На особливу увагу заслуговує доброчинна діяльність подружжя Колесникових, яке допомагало церквам, притулкам для бідних. У меценатській діяльності на користь Полтави та губернії помітну роль відіграли жінки, серед яких – дружини губернаторів, чиновників, офіцерів, купців та поміщиків. Школи для дівчат збіднілих дворян, дитячий притулок, перший приватний український музей – це значний внесок у справу благодійництва рідного краю.


Особливу увагу хочеться звернути на те, що меценати письменства, які формували перші бібліотеки, з’явилися ще у князівські часи. Князь Ярослав Мудрий започаткував першу книгозбірню у Києві. Книгу цінували, тому що вважали її джерелом знань, поводирем у житті. У кожної бібліотеки своя історія і без благодійників не обійшлося створення кожної з них. І саме з ініціативи небайдужих в Полтаві розпочалося створення бібліотеки (зараз це – обласна універсальна наукова бібліотека ім. І.П.Котляревського). Книгарня, яка тільки зароджувалась, приймала багато пожертвувань. Допомога надавалась від приватних осіб. Суми внесків були різні, невеликі за розмірами, але цінні, тому що це було ставлення людей до храму книги. Детальніше про благодійні пожертви до полтавської бібліотеки можна прочитати в книзі «Полтавський краєзнавчий музей: збірник наукових статей 2001-2003 рр.», а також більше дізнатись про полтавських меценатів та їхню діяльність з літератури, яка є в фонді бібліотеки-філіалу №5.

Щедрість благодійників повертається до них людською вдячністю та пам’яттю.

Чи потрібно меценатство у наш час? Однозначно, що потрібне. Завдяки добродіям та благодійникам тримається наша планета. Завдяки їм, люди, які потребують фінансової допомоги, – отримують її. Діапазон допомоги досить широкий: це подарунки дітям пільгових категорій, облаштування дитячих і спортивних майданчиків, тощо. Соціальні проєкти потребують меценатів – людей, які будуть віддавати цій справі не лише частку свого прибутку, але і частину своїх знань, свого часу.

У нашому нелегкому й суперечливому ХХІ столітті, так само, як і раніше живе багато людей добрих і насправді шляхетних.

На доброчинності й християнському співчутті меценатів значною мірою тримається суспільна мораль, їхні добрі справи лишають глибокий слід і в душах людей, і в самій історії.



 

2 коментарі:

  1. Сьогодні люди забули про доброту й безкорисливі вчиники, благорйність. Молодці бібліотекарі. що неадуєте нам, що Ми - Люди!МИ маємо чинити так

    ВідповістиВидалити
  2. Прекрасні слова бібліотекаря 1 категоріїї Лідії Григорівни. Ми забули про доброту і благодійність у цих карнатинах і зонах. А ви нам нагадуєте, що МИ - Люди! Продовжуйте тему моральних чеснот.

    ВідповістиВидалити