Класика з посмішкою. Бранислав Нушич

«Моя трагедія здебільшого в тому, що я гуморист» - говорив Бранислав Нушич (1864–1938), сербський прозаїк, драматург, есеїст, журналіст і дипломат.

Письменник прославився своїм талантом знаходити комічне й абсурдне у звичайному людському житті. На думку митця, «сміючись, людство прощається зі своїми вадами і з посмішкою крокує в новий день». Уся сатирична творчість Б.Нушича пройнята ідеєю вдосконалення суспільства і кожної окремої особистості.

Талант Бранислава Нушича формувався під впливом сербської народної творчості,  а також під впливом Миколи Гоголя. Драматургія Бранислава Нушича перейшла національні кордони, увійшла у фонд світової літератури. Такі п’єси як «Звичайна людина», «Пані міністерша», «Д-р», «Містер Доллар»і досі популярні на українських та зарубіжних сценах. Усього протягом життя письменник створив більше 40 комедій, але відомий він і як прозаїк. Серед епічних творів Нушича вирізняються роман «Дитя громади» (1902), а також сатирична повість «Автобіографія» (1924), які є у фонді бібліотеки-філіалу № 5.

Сатирична повість «Автобіографія» написана як відповідь на відмову Сербської академії прийняти в свої лави письменника без автобіографії. Оповідь ведеться від першої особи – спочатку дитини, потім підлітка, юнака і дорослого чоловіка. «Дитячий», безпосередній погляд на події зберігається протягом усього твору. Авторська позиція дуже виразно проявляється в афористичних висловах, які створюють особливу атмосферу повісті:

«… у школі, як і в сімейному житті, вчишся ціле життя без надії чого-небудь навчитись; і в сімейному житті, і в школі є суворі й добрі вчителі, важкі й легкі предмети. І в сімейному житті, і в школі можна здобути і добру, і погану оцінку, і там, і тут не смієш спізнитися, бо кожна відсутність занотовується. І тут, і там оцінюється твоя поведінка. І в сімейному житті, і в школі можеш провалитися на іспитах, радієш із канікул…». Автор змушує замислюватися над складними проблемами: що таке людина, як її треба виховувати, ким бути, які цінності в житті є справжніми та ін.. На думку автора, люди – це «діти», які ніяк не можуть подорослішати, бо припускають непоправні помилки, думаючи не про «суть речей», а про те, як краще виглядати. Твір  закінчується одруженням головного героя, «бо після одруження у чоловіка немає автобіографії».

Дотепність, жарт, анекдот, карикатура, тонка іронія, навіть, сарказм – складові роману «Дитя громади». У сербському селі весела вдова народила дитину, батьком якої можна назвати і місцевого старосту, і попа, і писаря громади, і крамаря. З цього і починається роман, котрий у читачів отримав назву «божевільна симфонія сміху». 

Українською мовою Бранислава Нушича перекладали О. Іванов ,П. Сіпачов, М. Рильський , Д. Бобир, С. Сакидон, А. Лисенко та ін..