«Полтавська битва: історія без міфів»

Продовжуємо публікацію матеріалів із багаторічного циклу волонтера і активного читача Оксани Кравченко «Моя Полтава – мої роки і спогади». 

Про відвідання музею Полтавської битви ми мріяли 2 роки повномасштабної війни. І ось до 115-ї річниці від заснування музею історії Полтавської битви та 315 річниці самої битви ми стали учасниками презентації інформаційно-виставкового проєкту «Полтавська битва: історія без міфів». На початку  презентації подивилися відеоролик, що створено у Швеції. Де чоловік на ім`я Якоб, який схожий зі своїм видатним предком, постає у образі короля Карла ХІІ. А потім директор музею  Наталія Білан щиро  розповіла про непросту історію цього закладу культури. Музей історії Полтавської битви відкрито в переддень 200-річчя відомої баталії 26 червня 1909 року. Його фундатором і першим директором став викладач історії Петровського Полтавського кадетського корпусу Іван Павловський. У колекції було 339 експонатів: зброя часів Великої Північної війни (1700-1721рр.), військова амуніція, портрети, живописні полотна, гравюри. Після декількох пограбувань у 1918 році музей припинив свою діяльність, а колекція була передана I. Ф. Павловським до Центрального Пролетарського музею Полтавщини (нині - Краєзнавчий музей імені В. Кричевського).

23 вересня 1950 року музей відкрито в приміщенні колишнього інвалідного будинку, кошти на будівництво  якого віддала дружина великого хірурга Миколи Скліфосовського,  на Шведській Могилі. До нової музейної збірки повернулася частина експонатів із колекції І.Ф. Павловського та надійшли експонати із історичних музеїв Києва, Чернігова, Дніпропетровська, Львова, Харкова та інших міст. У 1959 році художниками військової студії імені М. Грекова була створена друга з трьох діорам, що розміщені в Україні, — «Полтавська битва» (17,5 х 4,5 м). Сучасна музейна експозиція розміщена у дев’яти залах. У ній представлені безцінні історичні реліквії: холодна і вогнепальна зброя, живописні полотна, портрети, ікони, гравюри, бойові прапори, обмундирування, старовинні книги та карти. 1981 року музей і комплекс пам’ятників, пов’язаних з Полтавською битвою, оголошено Державним історико-культурним заповідником «Поле Полтавської битви» загальною площею понад 700 га. Це один із небагатьох в Україні історико-культурних заповідників, присвячений батальній темі. На історичній території поля знаходяться 30 давніх курганів та 4 городища. Тут у різний час відбувалися важливі історичні події: епізод битви між військами Великого князя Литовського Вітовта й ординських ханів Темір-Кутлуя та Едигея (1399 р.); вирішальний бій між гетьманом України I. Виговським та полтавським полковником М. Пушкарем (1658 р.); Полтавська баталія 27.06.1709 року; грандіозна операція часів Другої світової війни «Френтік» (1944 р.).

Кожна влада пише свою історію України.  Де ж межа між правдою та вигадкою? Наукові співробітники музею на прикладі 11 акварелей радянського часу, створених в 50-х поч. 80-х рр., переконливо показали нам міфи радянської епохи. Всі акварелі мають анотації за розділами:  «Правда», «Міф». «Як міф народжується». До кожного розділу додано джерела. Один з них стосується Семена Палія (1645 -18 січня 1710 р.), який був спочатку  козаком Ніжинського полку, навчався у Києво-Могилянській академії, котрого ми знаємо як державного та військового діяча Українського гетьманату. Спочатку його хотіли зобразити в центрі діарами. На одній із акварелей, що представлена із фондів музею на виставці,   він хвацько сидить на коні  і рубить шаблею шведів. Однак якщо пригадати неодноразові поранення під час битв, тортури царату, каторгу, на якій він побував і те, що в момент битви він вже був людиною похилого віку… Другий міф стосується партизанської війни українських та білоруських селян проти шведського війська.

                                       Оксана Кравченко,член НСЖУ та МСПУ