Продовжуємо публікацію матеріалів нашої постійної дописувачки і волонтера Оксани Кравченко із циклу «Моя Полтава – мої роки і спогади». Сьогодні поговоримо про мій улюблений танок і музику Танго.
Моє перше знайомство з танго відбулося в 5 років, коли почула пісню «Гуцулка Ксеня» по радіо. Її роками співала вся моя велика родина. Ця українська пісня-танго стала однією з найвідоміших українських пісень у XX ст. у світі.
І от 14 серпня я знову почула музику танго на вечірці танго в музеї Володимира Короленка, де вперше виступали артисти Полтавського академічного оркестру, під керівництвом Єлізара Пащенка, у рамках багаторічного спільного проєкту «Музика нас поєднала». Грали неперевершено всі артисти, наче єдиний довершений організм злилися голоси музичних інструментів. Заслухалися не тільки люди на території музею, приїхали сюли із усіх усюд і стояли перед входом та слухали. Та що люди… сам вітер закохався у цю музику , розчулено гойдав дерева в такт танго. Сонце насолоджувалося концертом і його змінив місяць, а полтавські музиканти й не думали відпочивати… От така загадка дивовижного танго, подарована нам музикантами Полтавського академічного симфонічного оркестру на Медовий Спас.
Про історію, міфи та легенди цього танку нам розповіли ведучі Аліна Синяговська та Павло Морозов. Танго — це танець пристрасті, а пристрасть — вірний супутник любові. Дотик та погляд народжують пристрасть. Коли двоє зливаються в одне ціле – народжується танго. Танець, в якому партнери не просто майстерно виконують рухи, а розповідають цілу історію. У цьому танці не прийнято розмовляти, усміхатися, в нім навіть не прийнято дивитися один одному в очі. Запрошення, висловлене вголос, може розцінюватися як образа. Допустимо лише погляд і легкий рух губ. Танго ‒ танець-імпровізація, в нім дуже важливе уміння партнерів почути один одного. Це уміння народжується на підсвідомому рівні як би само собою, створюючи відчуття іншої реальності. А найвиразнішим моментом цього танцю є пауза: звучить музика, а двоє завмерли в обіймах один одного, ніби ведучи німий діалог на підвищених тонах ‒ це точка вищої напруги. До речі, слово «танго» з`явилося значно раніше, ніж сам танець . Спочатку це слово використовувалося на одному з Канарських островів для позначення «зборів негрів для танців, для гри на барабанах», самі барабани також називалися «Танго». Танго тримає глядачів в напрузі від найпершої секунди і до останньої. Недарма кажуть, що танго є танцем закоханих, адже танцівники здатні сказати тільки одним поглядом більше, ніж словами. Поету Хуану Хельману належить фраза: «Танго — це спосіб розмовляти». Під час танцю кров кипить й адреналін зашкалює. Не забувайте про музикантів, які піддають вогню своєю майстерною грою. Проте, варто пам’ятати, що виконавці проводять величезну кількість годин в тренуваннях. Люди присвячують роки, щоб опанувати техніку танго в танці та музиці
Але у танго є своя історія, про яку не всі знають. Спочатку танго часто називали «танцем смерті». У перші десятиліття від винайдення його танцювали лише чоловіки, відображаючи сцену дуелі між суперниками, які виборюють серце дами. У пориві пристрасті наприкінці танцю один із партнерів міг витягнути ніж та вбити суперника. На початку XX століття Папа Пій Десятий заборонив не тільки танцювати, але й навіть дивитися на цей танець справжнім католикам. Але майстри аргентинського танго приїхали у Ватикан та продемонстрували своє мистецтво. Вражений їх майстерністю, священник погодився зняти заборону. У першу половину XX століття танго також не дозволяли танцювати та слухати у СРСР та Германії. В Аргентині чоловік запрошує даму на танець мовчки, тільки за допомогою жесту. Намір, висловлений вголос, вважається образою. Під час танцю не можна посміхатися й виражати емоції мімікою. Все це потрібно робити за допомогою пластики та рухів. При цьому жінка завжди остається відомою, незалежно від її положення до глядачів.
За однією з версій, танець зародився у борделях, куди стікалися емігранти, пастухи та моряки. На доказ свого припущення спеціалісти приводять той факт, що жінка постійно відвертає голову та часто кладе руку на стегно чоловіка, де зазвичай лежить гаманець. Спочатку усі тексти танго складалися на лунфардо, яка являла собою суміш французьких, італійських та іспанських сленгів. Але ця мова була заборонена в Аргентині після 1943 року. Автори текстів швидко пристосувалися та почали складати пісні на кастильському прислів’ї. Співучість мови внесла у танго більше ліричності. Зараз обов’язковим атрибутом танго є бандонеон. 8 травня 2024 року на вечорі камерного оркестру Полтавського академічного симфонічного оркестру я знову почула улюблену музику танго.
Танго є однією з головних тем в таких фільмах: «Урок Танго»( 1997 р.), з Саллі Поттер та Пабло Вероном в головних ролях. Режисер — Саллі Поттер. «Танго» (1998 р.), режисер Карлос Саура «Вбивче танго»( 2000 р.), режисер та актор Роберт Дюваль. В фільмі також знімались танцюристи Пабло Верон та Джеральдін Рохас. «Мілонга» (2011) — короткометражна драма італійського режисера Марко Калвізе. У фільмі відсутні діалоги, всі стосунки персонажів передані через музику і танець. «Tango libre[en» (2012р.).
Неможливо не згадати сучасну українську літературу, бо є два прекрасні романи, присвячені танго. "Танго смерті" Юрія Винничука виданий в 2001 році, події якого відбуваються навколо таємничої мелодії танго, створеної в'язнями Янівського концтабору у Львові, яка дозволяє давно померлим людям повертатись до життя в спогадах нині живих людей. "Мілонгера" — багатий елементами танго-субкультури роман Нани Куликової про пристрасть головної героїні до танго, її пригоди на європейських танго-фестивалях і конфлікт цієї пристрасті з буденністю побуту. Щорічно
На концерті ми почули твори композиторів світу та наших українських, серед них Дениса Савенка. Та найбільше на концерті було виконано творів Астора Пьяццолли. І це не дивно, адже Астор Пьяццолла – видатний аргентинський композитор, музикант и диригент. Його музика стала важливою частиною аргентинської культури і танго. Одним із його найвидатніших творів є «Чотири пори року в Буэнос-Айресі».Ми прослухали про зиму. Коли звучали цей та інші твори «людини-танго», як його назвали сучасники, то ми відчули зниження страху, напруги, розгубленості та смутку, а також збільшення відчуття розслаблення. Це були години музичної терапії, котрі допомогли нейтралізувати руйнівну силу наслідків хронічного стресу під час війни. Повільна приємна музика дала членам моєї команди із Харкова й області та Лозової відчуття безпеки та сприяла гармонії душі й тіла.
Дякуємо керівництву Полтавського академічного симфонічного оркестру за здійснення заповітної мрії переселенців, бо до цього вечора ми йшли цілих три роки.,
Оксана Кравченко, член НСЖУ та МСПУ
Дивовижний концерт!
ВідповістиВидалити