Продовжуємо публікувати матеріали нашої багаторічної читачки та волонтера Оксани Кравченко із циклу «Моя Полтава – мої роки і спогади». Сьогодні розмова піде про незвичну екскурсію, адже це віртуальна мандрівка поховальною камерою доби бронзи, на якій вперше побували переселенці.
Шаман – у деяких народів півночі, що зберігають віру в духів і можливість ритуального спілкування з ними – він служитель культу: шаман, здатний приводити себе в стан екстазу. Слово «шаман» перекладається з тунгусської як збуджена людина в стані трансу. Значення шамана для суспільства значно ширше за очевидну роль лікаря та психотерапевта первісної доби. Шаманський ритуал нерідко трактується як своєрідне театралізоване дійство, в якому в символічній драматизованій формі проявляються проблеми й ситуації, актуальні для всіх його учасників. Його порівнюють із сучасною психодрамою чи груповою психотерапією, описуючи поступове наростання емоційного напруження, стан колективної розрядки й почуття задоволеності, які відчуває кожний учасник після закінчення дійства. Також шаман є носієм народної пам'яті, міфології та епосу.
Шаманізм і українська культура, шаманізм і українські духовні традиції... Чи може бути щось спільного між цими здавалось би неспівставними й різносутнісними культурно-історичними утвореннями? Шаманізм є феноменом багатогранним, важливим в історії духовної культури багатьох народів, але... достоту інокультурний, інодуховний стосовно до українців. Та поступово, відкидаючи позверхню екзотику й упередженість, заглиблюючись в культурно-духовне тло шаманістських обрядових практик і міфологічних уявлень, починаємо розуміти, що шаманізм таки був присутнім в українській історії. Вироблені шаманізмом духовні утворення в царині уявлень про світ, про мотиви людських прагнень і вчинків вплинули на розвиток психологічних, ментальнісних підвалин світобачення й світорозуміння українців. Підтвердженням цього слугують сучасні дослідження археології. Наприклад, настінні малюнки в гіпсовій печері в с. Баламутівка Заставнівського району Чернівецької області. У розкопках усатівської культури на Одещині (пізній етап трипільської культури), знайдені поряд з уламками кераміки глиняні пряслички до веретен та цікаві орнаментовані скісним хрестом глиняні кубики, які слугували шаманам для ворожіння. Знахідки у всесвітньовідомій Кам’яній Могилі на українському Приазов’ї – це малюнки двох фігур, де одна одягнена в маску тварини з рогами, друге зображення більш реалістичне – з підкресленими відвислими грудьми і тримає великий бубон або камінь. А зображення бубона – неодмінного атрибута шаманів усіх культур – в руках людини, котра знаходиться стані руху і одягнена в маску певно тотемної тварини, до того ж тварини, на якій можна „подорожувати” в „інший світ”, наводить на думку, що на даному наскельному малюнкові зображений саме шаман.
У світогляді шаманізму вперше в історії культури здійснюється спроба пояснити зв’язок людини зі світом не з точки зору діяння вищих духовних сил (як це є в Біблії ), а з боку самої людини – її дій, її інтересів та ідеалів… Для шамана екстрасенсорні здібності – найнеобхідніша умова його функціювання, умова здатності його до безпосередніх взаємин з сакральним. А такого роду взаємини потребують не лише певного роду здібностей і сил, але й особливої світоглядної установки. Ця установка мусить увібрати в себе: по-перше, визнання душі як автономного щодо тіла начала в людині, а ще як істоти, яка після певних перетворень може вступити в партнерство з духами чи, навіть, із божествами.
За доби бронзи на території сучасної України, зокрема Полтавщини, існував звичай поховання небіжчиків у курганах, а також у ґрунтових могильниках. Найчастіше в обох випадках це були родові некрополі, у яких ховали протягом кількох поколінь. Територія кургану, як і грунтового могильника, розглядалася стародавнім населенням не просто як місце захоронення одноплемінників, але й як місце проживання духів предків – своєрідне поселення мертвих, яке протиставлялося поселенню живих. Відгомони цього ми бачимо і на прикладі устрою сучасних кладовищ. Культ померлих предків відіграв значну роль у віруваннях стародавніх людей, особливо за патріархально-родового ладу в період розкладу первіснообщинних відносин . Саме цьому періоду за археологічною періодизацією відповідає доба бронзи. Віртуальна екскурсія в добу бронзи, катакомбну культуру стала можливою для нас, завдяки інноваційному проєкту КЗ «ЦЕНТР охорони та досліджень пам`яток археології». У ньому, завдяки сучасним технологіям, команда проєкту реконструювала поховання в майже зруйнованому кургані в м. Гребінці, який досліджували археологи в 2007 році під керівництвом В`ячеслава Шерстюка. Тут знайшли поховання шаманки. Шаманки сполучали в своїй діяльності функції лікарів, травознаїв, гадалок, костоправів. Так, у намисті цієї жінки переселенці побачили зуби людини, котру вона лікувала. Поряд із нею знайшли бубон.
Над цим проєктом працювала група однодумців різних професій та віку. Команда цього унікального проєкту така: Оксана Шерстюк, координаторка; В`ячеслав Шерстюк, керівник науково-публіцистичного напрямку; Андрій Артем`єв, науковий консультант з антропології, кандидат медичних наук; Роман Литвиненко, науковий консультант з археології; Олег Голота, технічний консультант з напрямку XR; Юлія Деркач, дизайнерка, менеджерка з віртуально-наукового напрямку; Тетяна Менчинська, художниця; Світлаа Варвянська та Анна Єгорова, комунакаційні менеджери; Наталія Сеник, фінансовий менеджер; Єдуард Яковенко, спеціаліст з тендерних закупівель,.юрист; Владислава Дикань, адміністративна менеджерка.
Якщо хтось із вас, любі читачі, ходив в 80-ті чи 90-ті роки на покази стереофільмів, то він пам`ятає, що там був ефект присутності. Попереду себе ми відчували все дуже близько і могли доторкнутися руками. У цьому проєкті ви маєте змогу оглянути все навколо себе і в нашому часі, і в добу бронзи. Фактично відбувається подорож у часі, немов за допомогою машини часу. Нині дуже популярні квести в Полтаві. Їх проводять музеї, бібліотеки і, навіть, є театралізовані постановки класики. У катакомбі з шаманським похованням із артефактами ритуального значення ми пройшли VR-квест. Це зробили 6 людей із Харкова, Новоайдара та Лисичанська. Приємно, що в проєкті взяла участь родина Тетяна та Ігор Соловйови із Харкова. У цьому проєкті ми могли керувати променем, тоді як у стереокіно він був скерований на нас самих. Ми виконували різні вправи і відчуття реальності не покидало нас ні на секунду. Об`ємні моделі дуже цікаві. А зустріч із Шаманкою, завдяки 3D-реконструкції ймовірного зовнішнього вигляду індоарійської молодої шаманки з Полтавщини, з поховання ранньої бронзи (ІІІ тис. до н.е.), була просто казковою. Це – перша і дуже вдала археологічна реконструкція стародавнього поховання шаманки в Україні. До речі, ми потоваришували із Шаманкою наприкінці подорожі.
Дякуємо співробітникам КЗ «ЦЕНТР охорони та досліджень пам`яток археології» за дивовижний проєкт і за надану можливість ознайомлення з ним. Тепер світогляд мешканців доби бронзи, служителів культу стали нам більш зрозумілими.
Оксана Кравченко, член НСЖУ та МСПУ
Немає коментарів:
Дописати коментар