Сергій Пасічко – постійний відвідувач нашої книгозбірні, який активно бере участь у масових заходах бібліотеки. Хлопець безмежно любить читати, і коли з’являється вільна хвилина, не випускає книгу з рук. Знайомтесь враженнями, якими ділиться Сергій після прочитання книги на карантині! Можливо, ви теж побачите в його рядках майбутнього письменника?!
Післясмак прочитаної книги
"Карантин мене засмутив. Бо після такої довгої розлуки зі своїми ровесниками й однодумцями хочеться чимшвидше виговоритися. Тепер ти знову у болоті зав'ялих фраз як-от: "Зроби уроки", "Не грай у телефон", "Застели ліжко". Останнього я не розумію як і більшість моїх знайомих: навіщо застеляти ліжко, цілий день на ньому лежати й розстеляти його, щоб спати? Щоб втекти від буденних кінокадрів, я взяв першу-ліпшу книжку і почав читати. Під старою палітуркою виявились детективні повісті Агати Крісті.
З першого рядка, абзацу, сторінки починалися таємниці. Я чекав розв'язки, найменшого натяку на злодія, та на моє розчарування чи більше на захоплення, цього не сталося.
Перша розповідь - знайомство зі всіма героями і спроби самому розв'язати загадку. Спроби одна за одною провалюються після чергової догадки блискучого Пуаро. Нібито ось - винен водій, але монолог детектива ставить всі крапки над "і". Мабуть, найспокусливіше для мене - це очікування. Це відчуття, коли ти перегортаєш сторінку за сторінкою, кожна несе в собі долю підказки до розв'язки, ти читаєш їх, складаєш пазлики у суцільну картину, й чекаєш того головного пазла, який або зруйнує композицію, або доповнить її у гармонійній картині злочину.
А ці моменти, без яких все не стане на свої місця, розповідь не наповниться своїм колоритом, душею, власною особистістю?! Такі моменти, як витончені вусики детектива Пуаро, чи вічна зацікавленість його супутника, з якої так тішиться Еркюль, покурюючи трубку, доповнюються іронією життя, і все це сплітається у гарний, трохи сумний віночок, в якому кожна квітка стоїть на своєму місці й грацією доповнює всю композицію. Тонкої грані між реальним і фантастичним тут не існує. Взагалі не сумісні факти стають головними зачіпками. Щойно підстрижений газон, уламок гілки, характер убитого, - злочин вже розгадано. Деколи починаєш задумуватися: що твориться у голові того дивакуватого старого? Що за дивний хід думок, не підвладний логіці, розв'язує такі ж головоломки?
Поки читаєш, ти й не замислюєшся як учишся помічати факти, слідкуєш за всіма змінами у зауваженнях Пуаро, й намагаєшся самостійно розплутати клубок незрозумілих фактів й дій. Та все ж феноменальний розум перевершує тебе, і починається розв'язка.
Ці миті, коли Еркюль, читає монолог, хтось зазирає йому у вічі зі страхом, хто - з дивною насмішкою, інші - з зацікавленням і повагою. А ти читаєш, ковтаєш кожне слово, обдумуєш все, від маленької дрібниці до всієї розгадки в цілому, і настає розуміння всієї картини, продуманої, цікавої, красивої по-своєму, яка не схожа на жодну з собі подібних…
Розповідь закінчилась, ти з якимось дивною усмішкою, чи то смутком, відкладаєш книжку, лягаєш на ліжко спати, а на тебе все одно дивиться з палітурки вицвівше, потріскане, хитре й водночас розумне обличчя Еркюля Пуаро - найвеличнішого і найкращого детектива у світі з тих, що були, й з тих, що створила людина!"
Сергій Пасічко
Це не тільки майбутній письменник, а ще й крутий психолог!
ВідповістиВидалити