Презентація книги

Відлуння "Дзвонів над Лютенькою"

Любов до рідного краю – споконвічна тема нашої літератури. І це закономірно, тому що відданість рідній землі, рідному народові притаманна кожній людині. Про ці благородні почуття і розповідають нам сторінки книги Івана Чайки «Дзвони над Лютенькою». 

Іван Федосійович Чайка – наш земляк (уродженець с. Лютенька Гадяцького району), історик, патріот рідного краю, почесний краєзнавець України, лауреат премії імені В. Малика. Він – автор книг «Дзвони над Лютенькою» та «Лютенька від землі до космосу» та ряду газетних статей з історії Гадяцького краю та людей, що його прославили. Історія  - це і професія,  і захоплення, і зміст життя письменника. Бажання самому усвідомити і передати поколінням мрії, прагнення, характер дідів і прадідів не залишали його все життя. Так з’явилася книга «Дзвони над Лютенькою». Іван Федосійович багато спілкувався з учасниками історичних подій, багатьом з яких доля випала жити на чужині. Часто герої його шукають самі, дарують свої мемуари та спогади. Історик багато працював в архівах, щоб перевірити об’єктивність фактів та знайти нові. Так і народилася книга про минуле нашого краю «Дзвони над Лютенькою».

Те, що пережило українське село в ХХ столітті, важко окреслити одним словом. Трагічна доля українського народу у 20-ті роки, що пов’язана зі становленням більшовизму, характеризується істориками як розселянювання. Як могло статися так, що багатовікова хліборобська праця втратила найцінніше – історичний до генетичного зв'язок із землею? 

Читач, який візьме в руки книгу І. Чайки, відразу відчує різницю між холодним словом підручника і живим словом народу. Перед ним постане стражденна доля типового наддніпрянського села Лютеньки. Хоча сюжет наскрізно пов’язаний із долею однієї людини – Леонтія Христового, усе українське село 20-х років ніби з мороку забуття виплене і, тоді можливо, стане зрозумілішим, як усе відбувалося. 

Автор не робить оцінок. Читач лишається сам на сам з історією, тією справжньою, яку знають довгожителі, яку ще зберегли вони у своїй пам’яті. 

Чи збережемо її ми – залежить від нас. Головне, що завдяки таким книгам, як ця, є шанс доторкнутися до справжньої України і відчути як відроджуються у душі замулені джерела минулого. 

Книга цікава тим, що містить значний документальний матеріал. 

Як для фахівця-історика, так і для пересічного читача книга буде джерелом інформації  з історії українського села початку ХХ століття. Проста мова, захоплюючий сюжет, неполишаюча гострота співпереживання – ось основні переваги книги. Тож відкриймо для себе ще одну сторінку краєзнавства, прислухаймося до тих церков, дзвони яких розліталися над Лютенькою, і нехай вони відлунюють над селами всієї Полтавщини й відгукуються в серцях кожного, так як заповідав автор…