Будь-який населений пункт – чи то велике місто, чи маленьке село – неначе людина, народжується, розвивається, розквітає.
Не є винятком і наша красуня Полтава. Скільки визначних подій умістила в собі її багатовікова історія! Проте не всі мешканці нашої Полтави уявляють, яким було місто сто, двісті, чи триста літ тому, замислюються над тим, звідки пішла назва того чи іншого куточка, вулиці, майдану.
То ж аби поринути в минулі роки, перегорнути захоплюючі сторінки історії свого рідного міста працівники бібліотеки-філіалу №5 пропонують книгу, яка є фонді книгозбірні, Івана Наливайка «Через літа, через віки…». Книга складається з історико - публіцистичних нарисів: про відомих людей Полтави, історій вулиць, районів і неймовірно цікавих розповідей про куточки та околиці нашої Полтави.
Кожний район міста, сквер, пам’ятка, кожна пісня свідчать про багату історію міста, а у Полтаві вона особлива. Тому пропонуємо маленькі вкраплення-цитати після яких ви неодмінно візьмете в руки книгу.
• «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці»
Ось уже майже 400 років «Живе ця хвилююча пісня, народжена до безтями люблячим серцем юної красуні – полтавки Марусі Чурай. Драматична доля талановитої складачки пісень, чарівної Марусі привертала і привертає увагу»
• «Забіяцькі Кобищани»
«Старожили переповідали, що цей куток Полтави з давніх- давен відзначався забіяцькою славою. Кобищанські парубки завжди були войовничі й до своїх дівчат нікого не підпускали…
Що ж то за грізні Кобищани?»
• «Цілюще джерело Панянки»
« За давніх часів, коли Полтава була фортецею, один із східних ярів, що впритул підступив до земляного валу, називався Панянкою…
Чому саме так?
…Бабця повідала мені про чудодійне джерело, про нещасливе кохання панянки Зосі й козака полтавця Івана.»
Історія – це та ниточка, яка з’єднує покоління. З нею потрібно бути надзвичайно обережним та уважним, щоб не обірвалась, щоб ніщо в людській пам’яті не загубилось.
Дана книга користується шаленою популярністю серед користувачів бібліотеки.
Давайте разом з книгою І.Наливайка «Через літа, через віки…» уявно помандруємо в сиву давнину чи недавнє минуле нашого древнього, але вічно молодого міста.
Немає коментарів:
Дописати коментар