понеділок, 15 червня 2020 р.

Літературна зустріч


Роздай себе. Як злива грозова.
До крапельки. До райдуги в пів неба.
Покіль горять, мов свічечка, слова
І їх тремтливий вогник зігріва
Того, кому тепла і світла треба.
Роздай себе, мов хлібодарний лан.
До колоса. До стиглого зернятка.
Допоки ниву не ковтнув туман
І є ще віра, сила і талан
Комусь подати щирости горнятко.
Життя гуде, мов швидкісне шосе.
А ти ж цвіти уздовж, як дикі маки.
Нехай не просять. Квітни та й усе
Тому, кого на збіччя занесе.
Щоєкраси. Без зиску. Без подяки.
Роздай до дрібки. Нащо ти собі?
За три світанки станеш вітром в полі.
Вкрадуть волошки очі голубі.
Вплететься шепіт у косу вербі.
І проростеш в Ніщо й в Усе поволі.
Роздай себе, як сонце роздає,
Аж поки не впаде за сіножаті.
Бо ти на грішнім світи доти є,
Допоки те, що істинно твоє,
Спроможний ближнім без жалю віддати.

Олександр Лук’яненко

Немає коментарів:

Дописати коментар