Українці в діаспорі

Бібліографічний огляд
(уривок)

Що змушує людину покинути свою домівку і вирушити у далекі краї?

Причин для такого в українців було багато. Злидні, політичні переслідування, небезпека для життя, війни та гноблення – це все припало на долю українців у першій половині ХХ століття. Люди покидали свої домівки і йшли у далекі краї. Українці – одна з найчисленніших діаспор світу, вони розкидані у всьому світі. І звісно, письменники не могли оминути увагою такі катастрофічні для життя людей події – переїзд у чужі краї до людей з чужою мовою, вірою та звичаями. Особливо ті письменники, які самі зазнали такої біди.

Хвиль масового переселення українців було чотири. Перша хвиля масової еміграції відбувалася від кінця ХІХ до початку ХХ століття, коли українці Західної України, потерпаючи від злиднів під владою Австро-Угорської імперії емігрували до країн Нового Світу. Друга хвиля припала на час програшу визвольних змагань та занепаду УНР. Третя хвиля - після Другої світової війни, коли люди отримали можливість вирватись з-під влади Радянського Союзу. Четверта триває досі.

Проте емігранти не полишали своїх поглядів і своєї рідної культури. Українська діаспора подарувала рідній культурі цілу плеяду яскравих письменників, які залишили чудове надбання українській літературі. Варто звернути увагу на життя та творчість цих видатних особистостей.

Цей бібліографічний огляд літератури рекомендується широкому загалу читачів та тим, хто цікавиться українською літературою діаспори.

Володимир Винниченко (16 (28) липня 1880, Єлисаветград, Херсонська губернія, Російська імперія — 6 березня 1951, Мужен, Франція) — український політичний та громадський діяч, прозаїк, драматург та художник. Літературна спадщина Володимира Винниченка вважається приналежною до золотого фонду України. Він — автор одного з перших утопічних романів, «Сонячна машина» (написаний у 1922—1924 роках), який започаткував новий напрям в українській літературі. Появу перших його творів вітали Іван Франко і Леся Українка. 1902 року, в журналі «Кіевская старина» з'являється його перше оповідання «Сила і краса». Емігрував після провалу своєї політичної діяльності в УНР спершу до Відня а згодом до Берліна та Парижа. Перебуваючи в Європі, Винниченко виступає з критикою національної і соціальної політики РКП(б) та Радянського уряду. В еміграції Винниченко з 1925 року активно береться до літературної роботи. Його п'єси «Брехня», «Чорна Пантера і Білий Медвідь», «Закон», «Гріх» перекладаються на німецьку мову й з'являються в театрах Німеччини та інших європейських країн. Друкуються й перекладаються його романи «Чесність з собою», «Записки кирпатого Мефістофеля». Володимир Винниченко — письменник світового рівня, проте в роки радянської влади його було викреслено з української літератури.