Таня Жучкова, яка родом із смт. Чорнобай, що на Черкащині, схожа на легку лань і русалку водночас. Дивлячись на цю красиву сірооку молоду жінку, котра постійно посміхається , ніколи не здогадатися, що вона мати трьох діточок. Вона - сучасна красуня, розумниця, очі сяють тихою радістю. Здається, що це найщасливіша жінка в Полтаві. Але шлях до такого щастя був довгий і складний. ЇЇ батьки Людмила та Микола навчалися у тоді іще Полтавському будівельному інституті. Там познайомилися. Різниця між ними була невелика. Люда була старша від Миколи на 2 роки. Він настільки полюбив дівчину, що вкрав її з весілля у Чорнобаї і привіз до Полтави.
Людмила Михайлівна хотіла стати лікарем, два роки вступала у Полтавську медичну академію, а тоді пішла у будівельний, де й зустріла свою долю. Про їх весілля розповідає стара відеокасета, де вже все вицвіло, лише збережено звук… Тетяна дивилася її безліч разів у дитинстві. А ще збереглося багато фотографій про їх студентське весілля. Батько Тетяни любив фотографувати , і декілька альбомів фото з дружиною дбайливо зберігаються… Людмила Михайлівна померла, коли Тетянці виповнилося лише 3 роки. Батько поїхав, а доню залишив у бабусі Людмили Миколаївни в Чорнобаї. Там вона і прожила до вступу до школи. Коли дівчинці виповнилося 6 років, батько одружився вдруге. Тепер дівчинка жила з мачухою в Полтаві, де пішла у перший клас у ЗОШ № 3. А потім було навчання на фізико-математичному факультеті у Національному педагогічному університеті ім. В. Г. Короленка. Красива й весела та оптимістична, із добрим гумором студентка не могла не сподобатися хлопцям. У неї з`явився кавалер.
Одного разу вони сиділи з ним у кафе, коли підійшов незнайомець, із яким у її кавалера були справи. Тетяну вразили його доглянуті руки, вперше побачила манікюр у чоловіка. На ньому була сорочка, тоді як одногрупники носили майки та светри. Для її віку це здавалося дивним. Хлопці поспілкувалися і кавалер попросив його підвезти Тетяну додому, бо в нього були термінові справи. От із тієї хвилини і розпочався їх блискавичний роман. То була любов з першого погляду. Руслан, так звали хлопця, був старше від Тетяни на 6 років, приватний підприємець, родом із смт. Чутове. Вони зустрічалися протягом тижня. А потім Тетяна переїхала жити до нього. За рік одружилися. Він - однак у родині. Його батько Ігор Володимирович був свого часу приватним підприємцем теж. А мати Ольга Дмитрівна працювала в Укртелекомі. Сьогодні обидва на заслуженому відпочинку. Поставилися до невістки, як до доньки. Вони живуть у с. Розсошенці, а Тетяна з чоловіком і дітьми - у центрі міста.
Після закінчення університету Тетяна один рік працювала у школі. Народила первістка Дмитра. Після декрету працевлаштувалася у Полтавську обласну бібліотеку, знову в декрет за другою дитиною. Народила сина Дениса. А потім була третя декретна відпустка за донькою Анною. Непросто в наш час наважитися на трьох дітей. Але коли поряд люблячий чоловік, який хоче велику родину… Всі три пологи були подружніми. Вони живуть душа в душу.
Руслан велику увагу приділяє загартуванню синів. «Mens sana in corpore sano»» — відомий крилатий латинський вираз -У здоровому тілі — здоровий дух» Традиційне розуміння: зберігаючи тіло здоровим, людина зберігає в собі і душевне здоров'я. День у родині розпочинається завжди о шостій ранку і сини легко встають о цій порі. Щоранку вони втрьох проводять пробіжку у найстарішому парку Полтави під назвою «Перемога». Чисте повітря і відсутність людей о цій порі, відіграють свою позитивну роль. Потім повертаються і мама годує їх смачним і калорійним сніданком. Тут влітку грають у футбол. Взимку катаються на санках з гір.
Ця пара взяла шефство над старенькою полтавкою і протягом 2 місяців допомагала їй продуктами. Це були свіжі овочі та фрукти, а ще солодощі, яких жінка собі купити не могла.
Оксана Кравченко член НСЖУ , МСПУ
Немає коментарів:
Дописати коментар