У драмі мого улюбленого драматурга Олександра Корнійчука «Платон Кречет» зображені звичайні люди провінційного міста, серед них Платон Кречет - лікар від Бога. Працюють вони у звичайному, рядовому місті, але їх прагнення далеко не звичайні: борючись з передчасною смертю, вони борються за стратосферу – за вищу якість своєї роботи. Про це писав Корнійчук у автокоментарі до твору „Справжня простота героя” в 1934 р.
Дивлячись на роботу мого сучасника Віктора Самородова, заслуженого винахідника України, який є автором десятків свідоцтв і патентів, відомого у краї науковця у галузі ботаніки, котрий займається громадською та меценатською діяльністю вже не одне десятиріччя, я мимоволі порівнюю його з Платоном Кречетом. Генетичний код літературного героя – творець і новатор. А саме таким і є багато десятиріч Віктор Самородов на ниві ботаніки, про якого у Полтаві написано немало. Це людина з надзвичайною всебічністю інтересів та уподобань, високоосвічена і глибоко інтелігентна. Головними рисами нашого сучасника є людяність, скромність, уважність, чутливість, врівноваженість і самовладання , відсутність зарозумілості, марнославства, дратівливості, а ще простота у спілкуванні без фамільярності та панібратства, вимогливість без прискіпливості; принциповість і наполегливість. Скільки я його бачу, то завжди усміхнутого, підтягнутого, гнучкого й енергійного, сповненого ідей, планів. Маю нагадати, що немало в Полтаві людей із планами, проте, можливо, він із отих рідкісних українців нашого часу, які втілюють всі свої плани у життя. Полтава давно стала для нього рідним містом, отож задля неї та її мешканців працює ця неординарна і талановита людина вже понад півстоліття на науковій та освітянській нивах.
Віктор Миколайович народився 5 серпня 1951 р. у м. Рівне. Він випускник Полтавського, тоді іще сільськогосподарського інституту 1974 року. Після закінчення вузу залишився тут працювати. Це стало можливим лише завдяки його наполегливості, працьовитості, потягу до знань і обдарованості. Протягом багатьох років його обирали до складу Ради Українського ботанічного товариства, також Ради ботанічних садів і дендропарків України. До речі, він ініціював проведення Х з`їзду Українського ботанічного товариства на базі рідного вузу і провів у 70-ті роки, у тоді іще сільськогосподарському інституті. Саме Віктор Самородов організував і провів в сільськогосподарській академії 3 Міжнародні конференції з питань вивчення та використання ехінацеї (1998, 2003, 2013 рр.). Йому властиві почуття нового, невпинний пошук істини. Він є автором 557 наукових публікацій, серед яких - монографії, розвідки у сфері прикладної ботаніки, екології, історії науки, джерелознавства, біобібліографі, чим зробив великий внесок у вітчизняну наукову літературу. У нього 69 авторських свідоцтв і патенти України на винаходи, 2 патенти на сорти… Багато років Самородов вивчає представників роду Ехінацеї. Разом зі своїм колишнім учнем, а нині доктором сільськогосподарських наук Сергієм Поспєловим, вони першими на Україні власноруч зібрали колекцію видів ехінацеї у природному ареалі їх зростання у США. Удвох вони вивели 2 сорти ехінацеї - «Красуня прерій» (ехінацея бліда) та «Зірка Миколи Вавилова» (ехінацея пурпурова). Його діяльність різнопланова, проте вона на рідкість цільна: усе своє життя Самородов у науці, починаючи зі студентської лави. За останні 25 років науковці різних країн світу цитували наукові праці Віктора Самородова, присвячені лише ехінацеї, 100 разів.
Віктор Миколайович багато літ займається меценатською діяльністю у Полтаві. У 1987 р. при Полтавському краєзнавчому музеї заснував фонд академіка Миколи Вавилова, котрий присвятив своє життя вивченню і удосконаленню сортів пшениці, зернових та інших хлібних культур, які годують населення всього світу. Наш земляк був представником України у складі Комісії зі збереження і розробки наукової спадщини академіка М. І. Вавилова РАН. За ініціативи Віктора Самородова у Полтаві відкрито першу на Україні меморіальну дошку, згодом - пам`ятник Миколі Вавилову. Іменем цього всесвітньо відомого науковця названо проспект та Полтавську державну сільськогосподарську дослідну станцію. За цю роботу Віктор Миколайович нагороджений медаллю академіка М. І.Вавилова РАН. А в 2010 р. як науковому консультанту фільмів про цього вченого, йому присвоєно Полтавську обласну літературно-мистецьку премію імені Панаса Мирного. Він ініціював відкриття меморіальних дошок видатним науковцям краю: В. І. Вернадському, М. М. Гришку, В .В. Докучаєву, А. Є. Зайкевичу, Д..К. Зерову, О. О. Ізмаїльському, О. В. Квасницькому, П. А. Костичеву, О. Н. Соколовському та І. О. Стебуту. 8 липня 2011 р. рішенням колегії Міністерства аграрної політики і продовольства України за особистий внесок у розвиток національної освіти, плідну педагогічну діяльність В. М. Самородова нагороджено трудовою відзнакою «Знак Пошани». А 14 серпня 2014 р. - Почесною відзнакою НАН України.
Справжньою окрасою не лише академії, а нині університету, всієї Полтави є чудовий парк цього навчального закладу. Проте не всім відомо, що третина рослин, а тут представлені екзотичні, що на Полтавщині зустрічаються лише тут, привезена із відряджень та відпусток саме Віктором Миколайовичем, який десятки років проживав у гуртожитку на території навчального закладу. Немає такого музею в Полтаві, де б не допоміг наш земляк. Це і саджанці та насіння рідкісних рослин, поради, консультації. Так , наприклад, у 2009 році завдяки Віктору Самородову та Олені Байрак на садибі письменника-демократа Володимира Короленка посадили два саджанці дерева Гінкго. Вони ще не родять, бо починають плодоносити в 30 років. Проте незвичної форми листя вже користується попитом у полтавчан. Його збирають школярі і дорослі для гербаріїв. А наукові співробітники музею роблять з нього книжкові закладки. Саме вони започаткували моду в Полтаві на книжкові аксесуари з листя гінкго.
Прислужився Віктор Миколайович і в краєзнавстві та бібліографістиці України. Його гарним внеском у історичне краєзнавство та бібліографістику є серія історико-біографічних книг. Він став її засновником. Із 2005 р. виходить серія книг «Постаті аграрної та біологічної науки Полтавщини: факти, документи, бібліографія». Вже надруковано 14 випусків про науковців зі світовим іменем. Зокрема монографії про класиків природознавства В. В. Докучаєва, В. І. Вернадського, М. І. Вавілова. Пише він і про своїх колег, наприклад, книга «Серед квітів і трав» про сучасного ботаніка, ліхенолога Олену Байрак, яка трагічно загинула. Цікаво, що ці книги є не тільки грунтовними науковими дослідженнями, а й захоплюючими літературними творами. Вони удостоєні 2-х премій - Самійла Величка та Володимира Малика, почесного звання «Краща книга Полтавщини».
У 2020 р. у видавництві «Дивосвіт» вийшов бібліографічний покажчик «Інформаційний та освітній простір Віктора Самородова». Він створений з нагоди 50-ти річного ювілею Самородова як читача цієї найбільшої книгарні краю та автора майже 80 книг. Є в виданні 6 унікальний розділ під назвою «Замість післямови», якого я ніколи у покажчиках таких не зустрічала. Тут вибрані дарчі написи на книги з особистої бібліотеки В. М. Самородова з 1969 по 2020 рр. До речі, у нього найбільша бібліотека серед викладачів Полтави.
Користуючись нагодою поздоровляю Віктора Миколайовича з ювілеєм та бажаю міцного здоров`я, та успіхів у всіх справах.
Оксана Кравченко , член НСЖУ, МСПУ
Я знаю Віктора Самородова вже 25 років. Приєднуюсь до побажань з нагоди такого поважного ювілею і зичу Благіє літа! Спасибі пані Оксані за таку глибоку подорож у його життя. Їй було легко, бо ця полтавка займається не лише журналістикою, а й науковою роботою, навіть, коли опустилася в безодню безробіття....
ВідповістиВидалити