Продовжуємо цикл нарисів «Моя Полтава - мої роки і спогади» полтавчанки Оксани Кравченко.
Сонячної липневої днини до музею Володимира Галактіоновича Короленка завітали полтавці, переселенці із Харкова, Чугуєва та Маріуполя, щоб вшанувати видатного письменника, громадського діяча та журналіста.
У 169-ту річницю від дня народження не було традиційного покладання квітів та мітингу на могилі видатного земляка. Спочатку прозвучав концерт класичної музики у майстерному виконані викладачів-скрипалів Полтавської дитячої музичної школи № 1 імені Платона Майбороди і розпочався він із гімну нашої держави. Педагоги віртуозно виконали твори П. Майбороди, Т. Ярошенко, І. Поклада, М. Лисенка, Ю. Назарука, М. Скорика, а ще В. Моцатра та Й. Брамса. Другим концертом став виступ праправнука письменника Сергія Шермана-Короленка, усміхненого життєлюба, який розкрився у музеї як пісняр і бард зі своїм поглядом на цей недосконалий світ, своїми темами й інтонацією.
Наукові співробітники музею, на чолі із Ольгою Теницькою, директором цього закладу культури, поділилися спогадами сучасників Володимира Галактіоновича, що були надруковані у газетах початку ХХ століття, про його побут на дачі у Хатках, вподобання в харчуванні, розваги. В. Короленко постійно рятував людей. Вперше почули на заході історію спасіння Короленком бабусі нашої сучасниці в 1920 році в Полтаві від переселенки Із Харкова на ім`я Валентина. Він допоміг п’ятнадцятирічній дівчині, котра родом із Тернопільщини, вижити, коли та була безхатьком і хворіла, влаштувавши у колонію Макаренка в селі Ковалівці. У 1925 р. там вона вийшла заміж і народила в родині 4 дітей. А завершився день народження знаменитим короленківським чаєм просто неба, перед флігелем. Наукові співробітники підготували цікаві фотозони, якими скористалися всі охочі.
Оксана Кравченко член НСЖУ та МСПУ
Гарний був захід. Приємно згадувати. Від імені переселенців із Харкова Маріуполя, Чугуєва.
ВідповістиВидалити