Другий ранок бардівської пісні Ігоря Нікітіна

Продовжуємо цикл  кореспонденцій  та репортажів «Моя Полтава – мої роки і спогади» Оксани Кравченко,  активної читачки та волонтера.

Другий ранок бардівської пісні , зробленого в рамках  нового проєкту «Музика нас поєднала» у мистецькій кав`ярні «Сто доріг», для переселенців із Харкова, Луганська та Донецьку і областей, розпочався рівно о десятій за розкладом.  Наш бард Ігор Нікітін, артист театру поезії та пісні «Надії маленький оркестрик», є одним із найпопулярніших поетів сучасності.  Він пише вірші любовні, філософські, громадянські, іронічні. Не обійшлося без балад . Цей поет - майстер в будь-якому жанрі. Його пісні, вірші дійсно геніальні. Творчість цієї людини високо оцінили його прихильники, також і критики, адже в його талановитих творах відкрита правда життя, вони наповнені легкої іронією і тонким гумором. Полтавчанин  у крамниці згадував Харківський інститут радіоелектроніки, де навчався,  і свого викладача Едуарда Івановича, толерантного та лояльного до студентів. До речі, професор Едуар Зексер, нині переселенець, приїхав спеціально на цей захід із Харкова, де займається волонтерством, розмінявши дев`ятий десяток років. Пан Ігор пригадував свою роботу на заводі «Знам’я». У авторському виконанні прозвучали пісні про життя і молодість барда та про нинішню війну, як «Осінь. Вечір. Ліхтарі» і «Народ роз’їхався»,  та інтимна лірика, як «Закоханий янгол».

Ця зустріч — доказ непідвладної часу дружби, коли викладачі та студенти не забули роки, проведені разом, не забули ті радості і гіркоти, подаровані їм у вузі. Тож давайте будемо завжди раді зустрічам , здорові для цих зустрічей, багаті на спогади і радісні життям!

Оксана Кравченко, член НСЖУ та МСПУ