У народів Близького Сходу є історія про двох закоханих яких називають перськими «Ромео і Джульєттою». Цю історію використовували і згадували у своїй творчості багато поетів, але найталановитіше це вдалося Гянджеві Нізамі.
«Лейла і Меджнун» - поема про нещасливе кохання юнака Кайсі на прізвисько Меджнун (Божевільний) і прекрасної Лейли настільки відома на Сході, що усі закохані до нестями юнаки називаються там меджнунами. Нізамі вдалося створити не тільки літературний шедевр, але й змалювати образи головних героїв, які не схожі на типових закоханих в середньовічній літературі, що не знають нічого крім свого кохання. Наприклад, Меджнун наділений даром розуміти звірів та упокорювати їх. Він любить навіть тих істот, які є нечистими з погляду ісламу (собак). Тому після смерті Лейли і Меджнуна «уся звірина оплакувала їх». Нізамі мовби говорить: «Справжнє кохання – це любов до всього живого, до самого життя навколо нас».
Немає коментарів:
Дописати коментар