В жовтні 1943 року в Полтаві органами НКВД був заарештований та звинувачений в українському націоналізмі Григорій Кочур. Разом з дружиною Іриною Воронович поета засудили до 10 років концтаборів і 5 років позбавлення прав та відправили на шахти в Інту.
Григорієві Кочуру належить унікальне місце в історії української культури. Історик літератури, поет, надзвичайний ерудит, він знав понад 25 мов. В його доробку дослідника – понад ста наукових і літературно-критичних праць.
Розпочався його життєвий шлях у селі Феськівка на Чернігівщині 17 листопада 1908 року в хліборобській родині. Закінчив семирічку, тоді ж познайомився з творчістю Миколи Зерова, який став для Кочура на все подальше життя взірцем справжнього дослідника і беззаперечно вплинув на літературні смаки. Після закінчення Інституту Народної Освіти їде за розподілом до Молдавії викладати літературу в педтехнікумі. Цей переїзд порятував його від участі неокласиків. Але доля наздогнала , як не прикро, в Полтаві. Протягом усього інтинського ув’язнення фізично слабкий Гр. Кочур не лише виявляє незламну силу духу, але й усіляко допомагає своїм товаришам по нещастю, тут він продовжує перекладацьку роботу. За «хрущовської відлиги» родина Кочурів вийшла на волю, була реабілітована та змогла повернутися на Україну і оселитися в Ірпені. Їхня садиба стала оазою для української інтелігенції. Саме Кочур залучає до перекладу В.Симоненка, примудряється друкувати вже забороненого тоді В.Стуса. Докладає зусиль до повернення імен репресованих товаришів. З настанням хвилі арештів Кочура виключають зі Спілки письменників України (1973) за те, що не дав потрібних КДБ свідчень проти Євгена Сверстюка.
В атмосфері майже цілковитого замовчування Григорій Порфирович продовжує плідно працювати. На кінець вісімдесятих припадає останній великий творчий злет Кочура. Він знову пише десятки статей, розвідок, передмов, робить нові й редагує давні переклади,веде перекладацьку студію. Його знову поновлюють в СПУ. В 1991 р. вийшла підсумкова книга перекладів Кочура «Друге відлуння», що охоплює вершинні твори 130 авторів і є авторською антологією світової поезії українською мовою. За цю книгу , вже посмертно, Г. Кочур отримає Державну премію України ім. Т.Шевченка.
Негаласливий, несуєтний, безмежно порядний, освічений і талановитий – таким запам’ятався Григорій Кочур своїм друзям. А ми, завдячуючи майстру, відкриваємо для себе глибини світової літератури. Чекаємо тебе, допитливий читач, у бібліотеці-філії № 5.
Гарно написано про Г. Кочура. Він гідний добрих слів. Переселенці із Харкова та області.
ВідповістиВидалити