Життя однієї вулиці

Полтава – місто, яке має величезну духовну та культурну спадщину. А в стародавній частині багато вулиць, які несуть на собі  «печать історії». Саме такою вулицею ми хочемо зробити для вас подорож. Цю вулицю знає кожен мешканець нашого міста, адже нею ви всі ходите на Центральний ринок. Але про все по порядку…

Свою першу назву – Поштамтська – нинішня вулиця Чорновола дістала ще на початку ХІХ століття, коли і була тільки-но прокладена. Нинішній Будинок зв’язку стосунку до історичної назви не має. Своєму найменуванню вона завдячує Малоросійському поштамту, на місці якого зараз розташовується Мала академія мистецтв. У ті часи поштамт, найважливіший вузол зв’язку, був своєрідним свідченням важливості міста. За його допомогою підтримувався зв’язок з армією, пересилалися гроші, отримували закордонну кореспонденцію, яку на місці перевіряли кілька цензорів, котрі обов’язково перебували в штаті. Своєю появою саме в Полтавській губернії, а не в Чернігівській, Малоросійський поштамт зобов’язаний генерал-губернатору князю Олексію Куракіну. Малоросійський поштамт – один із перших обֹ’єктів Круглої площі. Будівля  виявилася  довговічнішою за установу. У 1822 році поштамт перевели до Чернігова, а сюди помістили Полтавську гімназію. Згодом тут розташували повітове училище та будинок виховання бідних дворян. У 1860 році відкрили Маріїнську жіночу гімназію, де навчалися дівчата дворянського походження. А вже пізніше тут була 2-а жіноча школа. У 1943 році будинок згорів і тільки у 1963 році завдяки проєкту Лева Вайнгорта будівлю відновили у первісному вигляді. Там розмістили міський комітет партії, а з 2005 року тут розташована Мала академія мистецтв. Друга будівля, яка знаходиться навпроти, не мала  зв’язку із поштою. Це – нинішній Будинок зв’язку. Він добре вписався в архітектуру Круглої площі. Спочатку на цьому місці у 1811 році було споруджено Повітові присутственні місця. Споруду неодноразово перебудовували, тут розміщувались і поліцейська управа, і пожежна частина. У 1911-1919 роках з’явився корпус Полтавської жіночої художньо-ремісничої школи. Тому, коли у 1943 році всю Круглу площу було знищено, нову споруду для поштамту побудували в єдиному з усією площею стилі.

З 1804 року вулиця змінила декілька назв. Спочатку вона була Поштамтською, з 1910 року – імені М. Остроградського, з 1923 року – імені  В. Куйбишева, а з 2016 року була перейменована на честь В’ячеслава Чорновола.

Незважаючи на свій, як для вулиці, солідний вік, Поштамтська розбудовувалася в часи, коли основні ринкові площі були ще далеко від нинішніх. За покупками люди ходили переважно на Петровську (нині Сонячний парк), торгували в тогочасній Полтаві і на Сінній (нині вулиця Соборності). Була серед торгових точок і така, яка розташовувалася біля вулиці Кобеляцької, називалася вона Торговою площею, Новоселівською або просто Новим базаром. Та й сам цей куток звався Новоселівкою. На той час це і була околиця Полтави, а далі починалося кладовище, від якого нині лишилася тільки могила Івана Котляревського. Із часу свого відкриття 1870 року Новоселівський ринок тільки збільшувався і до сьогодні зберіг своє торгове значення.

До речі, територія сучасного ринку була колись доволі заболоченою, тож лише після того як Новий базар у 1871 році одержав статус «офіційного», площу виклали бруківкою. Тоді ж відкрили тут і Преображенську церкву, яка замкнула перспективу вулиці Поштамтської – одного із восьми радіусів, що розходилися від Круглої площі. А розбудовувати цю територію почали на початку ХІХ століття. 

Житловими будинками вулиця в основному була забудована в ХІХ-ХХ століттях. На початку вулиці, в будинку під № 3 (зараз тут знаходиться ліцей №6), ще у 1807-1808 рр. був зведений будинок для приватної жіночої гімназії, яка належала Н. О. Старицькій, потім інститут народної освіти. Під час Другої світової війни будинок був зруйнований і в 1954 році побудували новий для трудової школи № 6. У 1861 році в будинку під № 4 розмістилась перша чоловіча гімназія (зараз тут знаходиться ліцей № 3). У 1983 році на цій вулиці побудований академічний театр ляльок. Нові житлові будівлі збудовані у 60-70 роках ХХ століття.

Неподалік від тогочасної межі ринку розташувалася в історичному плані цікава будівля під №8/34, нині це житлова чотириповерхівка. Через пожвавлення торговельного життя на вулиці почало селитися багато торговців, а також багато солдатів і оскільки серед них були  іудеї, то на вулиці під № 13 (за тодішньою нумерацією будинків) звели синагогу. В народі її називали солдатською. За проєктом вона була одноповерховою, прямокутною, з куполом над молитовним залом. Закрили синагогу у 30-і роки ХХ століття, перетворивши культову споруду на склад. До 1945 року тут деякий час містився молокозавод, а далі надбудували ще три поверхи, перетворивши на житлову споруду.

З літератури, яка є в читальній залі бібліотеки-філії № 5, можна пізнати цікаву історію Преображенської (Спаської) церкви, що знаходилась на території нинішнього Центрального ринку.

За час, що існує вулиця Чорновола, тут було багато закладів освіти. Тож і долі людей пов’язані насамперед із ними. Леонід Глібов – український письменник, поет, байкар навчався у Першій полтавській гімназії (нині ліцей № 3), Микола Остроградський – видатний український математик та Микола Пильчиков – фізик-експериментатор, автор винаходів світового значення також навчалися у Першій полтавській гімназії.

Зараз вулиця названа на честь В’ячеслава Чорновола – українського політика, публіциста, літературного критика, провідника українського національно-демократичного визвольного руху кінця 80-х-90-х років, Героя України, Лауреата Міжнародної журналістської премії імені Ніколаса Томаліна.

Ця вулиця хоч і розташована в центрі міста, але життя її тече розмірено та тихо, вона поєднує багатий історичний спадок і сучасний дух – це і є її родзинкою. Тож, пізнаємо Полтаву та історію її вулиць.