«Світова річ» вперше на сцені за 140 років

27 березня, у Міжнародний день театру  члени моєї команди побували на прем`єрі вистави «Світова річ» «Театру на Павленках» у ЦКД, у рамках 16-го  літературно-мистецького проєкту «Славетні жінки-письменниці Полтавського краю ХХ століття». Не всі полтавці пам`ятають, що у 1903 року на відкритті пам'ятника Іванові Котляревському у Полтаві Олена Пчілка єдина з представників підросійської України виступає українською мовою, порушуючи встановлену царською владою категоричну заборону. Художня спадщина Олени Пчілки досить довгий час не популяризувалася.

Тема комедії «Світова річ» – традиційна для української літератури: кохання бідної міщанської дівчини і панича. Цю п`єсу за 140 років  ніколи не ставили на сцені. Режисер Галина Чернявська, з якою у мене склалися добрі стосунки ще на початку ХХІ століття, коли вона  тричі поставила мою п`єсу «Ладо моє», вперше на Україні винесла на суд глядачів свою сценічну версію цього твору нашої землячки. Олена Пчілка у своїй п'єсі «Світова річ» (1884 року), зображує діяльність молодих культурників, їх взаємини з представниками дрібного панства та чиновництва. Студент Стасенко, в якого майстерно перевтілився Артем Рева,  та його приятель Голуб, котрого правдиво показав Михайло Михайлюк, як і головна героїня твору Саша, дочка збіднілої пані, певною мірою представляють ті кола молоді, що захопилися культурно-освітніми віяннями епохи.  Сашу, ніжну і романтичну дівчину, не позбавлену талантів, переконливо показала Марина Кардаш. Правдиво зобразила  Людмила Тимофєєва пані Красовську, матір головної героїні, яка переживає за долю   доньки. Дуже органічно виглядає Дмитро Образцов у ролі Таміліна, місцевого Дон Жуана.  Всі ці названі мною герої не лише розмовляють, а й  гарно співають українські народні пісні та танцюють. Цікаво підійшов до трактування образу Богуша Віктор Чернявський. Прекрасно передано образ чиновника-хабарника Павлущенка Володимиром Геталом. Колоритна постать Марії, наймички, створена Яною Тихомировою. Віриш кожному слову міщанки  Голубихи у виконанні Галини Перетятько. Приємні згадки залишились у переселенців із Харкова та Лозової про Карпа, якого гарно представив глядачам Валерій Тацький. Зайчевську зіграла Олена Никифоренко. Нашу прем`єру вистави  двічі переривав сигнал «Повітряна тривога». Ми не змогли додивитися виставу до кінця. Дякуємо за прекрасне музичне оформлення Віктору Чернявському, звукорежисеру Сергію Лопатіну, звукооператору Максиму Бреусу, також працівникам сцени Ярославу Гриців та Михайлу  Бузмакову, які створили чудові декорації в українському стилі. Знайшлося тут місце і для вишитого портрету української письменниці, меценатки, перекладачки, етнографки, фольклористки, публіцистки та громадської діячки Олени Пчілки. 

В одному з кінцевих епізодів п`єси поняттям «світова річ» пояснюють наявність коханки. Ці слова звучать цинічно, що й відповідає природі вчинку, який вони означають: Богуш:» Тут немає нічого соромного; се світова річ!» Тобто стосовно героїні світовою (звичайною) річчю стало б як її одруження з далекою їй людиною, так і  подружня зрада майбутньому чоловікові. Але від повного фіаско (якого не передбачає комедійний твір) героїню рятує закоханий у неї лицар (її рівня), який згоден офірувати їй навіть своє життя. Таким щасливим фіналом завершується п’єса, сповнена комічних ситуацій вибору нареченого, який би вирішив економічні проблеми (на цьому, як і в «Наталці Полтавці» Івана Котляревського, наполягає мати). У п’єсах М. Старицького, М. Кропивницького, Олени Пчілки виведено постаті інтелігентів-народників: Павла Чубаня, Володимира Горнова, студента Стасенка. Проте персонаж п’єси Олени Пчілки показаний не стільки у дії, скільки в готовності до її звершення: він обговорює можливість постановки української п’єси, дещо патетично закликає до просвіти міщан. Подібність п’єс М. Старицького, М. Кропивницького, Олени Пчілки пояснюється і тим, що вони написані в один час: «Не судилось» (розпочата в 1873 році й завершена в 1891-му), «Доки сонце зійде, роса очі виїсть» (1882 р.), «Світова річ» (1884  р.). Аналізуючи п’єсу «Не судилось», М. Костомаров зазначав, що в її основі лежить захоплення народністю, яке спонукало молодих  інтелігентних людей зближуватися з простолюдом. Дослідник зауважив два різні результати такого захоплення: переможний, який реалізовувався в етнографічних, історичних, філологічних працях, та неуспішний, коли людина зрікалася своїх прагнень під впливом протидії життєвим обставинам.

Вистава  ця вийшла радісна  та оптимістична, дякуючи таланту та високому професіоналізму Галини Миколаївни. Велика вдячність керівництву ЦКД за можливість безкоштовного відвідання прем`єри для переселенців, котрі вперше побачили творіння Олени Пчілки на полтавській сцені та змогли оцінити драматургію цієї письменниці. Тепер для них Олена Пчілка не тільки талановита  мати Лесі Українки, а й різнобічно обдарована постать на теренах культурного життя України ХІХ та ХХ століть.

                             Оксана Кравченко, член НСЖУ та МСПУ