«Віталій Шаховцов. Мої дороги»

Продовжуємо публікацію матеріалів волонтера зі стажем Оксани Кравченко із багаторічного циклу «Моя Полтава – мої роки і спогади».

Є постаті великих художників  в культурному просторі України, які нині забуті колегами і сучасниками, серед них наш земляк Віталій Шаховцов, художник і педагог, один із фундаторів Полтавської обласної організації Національної спілки художників України. Це видатний  український художник; майстер портрету, пейзажу, жанрової картини ХХ століття, якого сучасники величали «полтавський Рєпін». Я вперше почула про нього в середині 90-х років ХХ століття  від полтавського аквареліста Володимира Бернадського, який  завжди тепло відгукувався про цю красиву і всебічно обдаровану людину. Вперше побачила графічні  твори цього художника в Художньому салоні в Полтаві на єдиній персональній виставці в рідному місті після смерті. Чимала частина малюнків майстра має так званий репортажний характер. Вони швидкі, безпосередні і не справляють враження академічно закінчених, однак всі досконалі. Рівень робіт тоді подивував не лише  мене, а й моїх родичів, що приїхали з Києва  на гостини в Полтаву, вони побували в галереях багатьох країн Європи і подібного не бачили.

Народився В. Шаховцов  на Донбасі в м. Слов'янськ. Батько Іван Миколайовичич,колишній офіцер-білогвардієць, змушений був емігрувати. Пізніше  з дружиною Тодоркою Василівною (Васильєвою), приїхав на Україну. Після народження сина вони переїхали до Харкова.  Батько Іван Миколайович був засновником лялькового театру у Харкові. Навчаючись у  початковій  школі, Віталій  він багато малював. Батьки порадили і він поступив до художньої студії Харьківського палацу піонерів. У  віці 11 років юний художник мав першу нагороду — премію обласної виставки за виконаний з натури натюрморт. У ранньому віці залишився без батьків, які були репресовані — у 1935 році розстріляли матір, через три роки і батька.  Його відправили в школу-інтернат , де навчалися  діти «ворогів народу». Там познайомився із майбутньою дружиною Ніною. Після закінчення семирічки він переїхав до родичів у Полтаву. Закінчивши  в Актюбинську евакуйованої в Казахстан у вересні 1941 року Харьківської артилерійської спецшколи № 14 Віталий Іванович 20 березня 1942 року призваний в Червону Армію.   За безстрашність в бою он був нагороджений  медаллю «За відвагу». Закінчив  війну в Австрії, у званні сержанта. Звільнився в запас  у   січні 1948 року.

Син добивався  посмертної реабілітації батьків і добився. Про це свідчать документи із сімейного архіву Шаховцова, які представлені на виставці під назвою «Віталій Шаховцов. Мої дороги», присвяченій 100-річчю від дня народження В. І. Шаховцова, що відкрилася в Полтавському художньому музеї (галереї мистецтв) імені Миколи Ярошенка з приватної колекції благодійника і колекціонера Олексія Петренка. Тут показані твори митця та фотографії його і родини.

Після  звільнення в запас Віталій Іванович деякий час працював художником при Будинку офіцерів Центральної Групи Військ у Вені, а в 1948 году переїхав у Москву , де  вступив в Московське художньо-промислове училище, однак із-за матеріальних проблем за рік залишив навчання, повернувся в Полтаву  та вступив на роботу художником на Полтавський міськпромкомбінат. Далі був Харківський художній інститут. Його дипломна робота «На фронтових дорогах» була визнана одною з кращих робіт випускників художніх вузів СРСР, опублікована в журналі «Огонёк». За цю роботу художнику була присуджена Сталінська стипендія. У 1958 році закінчив Харківський художній інститут. Віртуоз різної техніки (найбільш відомі його графічні роботи виконані графітним олівцем або вугіллям), Шаховцов проявив себе і як високообдарований педагог. За його активної участі організовано Полтавське відділення Спілки художників України. В 1966 році Шаховцов прийняв  запрошення  на посаду викладача Луганського художнього  училища і в тому же році став його  директором. Цю посаду займав до своєї трагічної загибелі весною 1969 року.

Захід ми відвідали у рамках проєкту «Пам`ятні дати Полтави».

                          Оксана Кравченко, член НСЖУ та МСПУ