Про історію флейти та її звучання в Полтаві зі симфонічним оркестром

Продовжуємо публікацію матеріалів  волонтера Оксани Кравченко із багаторічного циклу «Моя Полтава – мої роки і спогади». Поговоримо сьогодні про музику світу і оригінальні інструменти.

На концертах полтавського академічного симфонічного оркестру продовжується знайомство з цікавими музичними жанрами і творами, а також із незвичними музичними інструментами.

Флейта є одним з найдавніших музичних інструментів. Прабатьком флейти можна назвати звичайний свисток, що з'явився ще в древніх народів, і у ті часи був скоріше не музичним інструментом, а іграшкою або пристосуванням для виконання релігійних магічних обрядів, як, наприклад, в індіанців Північної і Південної Америки, що виготовляли свистки з глини, кістки й дерева. Поздовжня флейта була відома в Єгипті ще п'ять тисяч років тому, і вона залишається основним духовим інструментом на всьому Ближньому Сході. Поперечна флейта з 5 – 6 пальцевими отворами була знана в Китаї близько трьох тисяч років тому, а в Індії та Японії – більше двох тисяч років тому.

Флейта (звичайна) — духовий інструмент, що використовується в симфонічних оркестрах. Виготовляється з срібно-цинкового сплаву, рідше — з дорогоцінних металів (срібло, платина, золото), інколи з чорного дерева — палісандр; складається з 3 частин: голова, велике коліно та мале коліно. Голова флейти має невеликий отвір (лабіум), у який вдувається повітря, в цьому ж отворі відбувається розсікання потоку повітря гострою кромкою. Музикант вдуває повітря поперек флейти, тому вона називається поперечною, або флейта-траверсо, на відміну від поздовжньої флейти, в яку дують під час гри як на кларнеті вздовж цівки. Існує безліч народних інструментів, що належать до поздовжніх флейт — сопілки, дудки, свирілі.

Для флейти багато писали композитори А. Вівальді, Й. С. Бах, Г. Гендель, Ж. Б. Лойє, Дж. Саммартіні, Г. Телеман, Й. Хассе. Після флейтових квартетів і концертів молодого В. А. Моцарта сольний і ансамблевий репертуар для флейти довгий час не поповнявся серйозними новими творами.  Вагомою постаттю у флейтовому мистецтві став німецький флейтист – композитор, віртуоз і теоретик Йоганн Кванц (1697–1773 рр.). Він не лише удосконалив інструмент і створив твори для флейти, які звучать і сьогодні.  

У Полтаві флейтове мистецтво представляв блискучий музикант Сергій Гусаченко із Черкас, де нещодавно триумфально виступав Полтавський академічний симфонічний оркестр. Нині він чи не єдиний в нашій країні музикант-флейтист, який виступає із сольними концертами. Він грав на  флейті Пана та ще на 3-х інструментах: сопілка, дудук, перуанська кена.  Звучання цих інструментів було вперше в Полтаві. Ведуча концерту Аліна Синяговська повідала нам, що назва інструменту походить від імені давньогрецького бога Пана, атрибутом якого був подібний інструмент. «Згідно з міфом, бог лісів Пан палко закоханий у наяду Сірінгу. Сірінга ж шукала порятунок від переслідувань Пана і просила своїх сестер врятувати її. Сестри перетворити Сірінгу на очеретину», - оповіла панна Аліна. Пан зробив з цієї очеретини флейту, яка стала його улюбленим інструментом і зберегла ім'я сиринга (грец. συριγξ). Пан був неперевершеним майстром гри на сиринзі, навіть викликав на змагання Аполлона, але був ним переможений. Пані Аліна розповіла на концерті, що сопілка та її різновиди відомі й за часів Київської Русі з назвами «сопель», «сопелка», «свирель», «дудка».  У церковних літописах, починаючи з XI ст., ці назви часто фігурують як «диявольські» скомороші атрибути. Водночас «сопели» поруч із «трубами» і «сурнами» з давніх-давен входили до переліку інструментів давньоруського війська.  Всупереч різним офіційним заборонам грати на сопілці, вона залишалась у всі часи улюбленим народним інструментом. На сопілці чудово грали студенти Києво-Могилянської академії, на ній музикували відомі діячі української культури. Існують відомості, що наш земляк Григорій Сковорода ще в домі батька опанував сопілку і свиріль. Він виходив на світанку в гай із сопілкою і зустрічав схід сонця. За деякими свідченнями, митець так удосконалив власну сопілку, що міг відтворювати на ній пташиний спів. На концерті ми почули  дивовижну музику: Й.С. Баха, П. Моріа, А. Кирияка, Д.Роблеса, Д.Хаїсі, Е. Маріконе, Д. Ласта

Блискуче виконання віртуозного флейтового репертуару відзначається неперевершеною майстерністю гри С. Гусаченка.  Розпочався цей концерт із виконання твору Франса Шуберта молитви «Аве Марія» і я відчула на концерті, що в його руках флейта за своїм впливом на слухачів нічим не поступається людському голосу, скрипці чи фортепіано. Манера виконання митця відзначається яскравістю, віртуозністю, багатством нюансів та різноманітних фарб. Зокрема, виконання  добре відомих публіці творів Роблеса  «Політ Кондора» та Ласта «Самотній пастух»  із симфонічним оркестром справило на присутніх заворожуюче враження.

Оксана Кравченко, член НСЖУ та МСПУ