Читачі рекомендують

#MyOpinion на цю книженцію

"Свинка. Жінка. І жахливі діти - чоловіки. Коротенько і стисленько. Я так поняла нікому нічо не дойшло. Хрюх... тоді буду розписувати довгими реченнями, довгими ріками, довгими помилками. Сюжетна лінія не вбивство якогось там художника. Він просто #ізюминка для того, щоб автор ненав'язливо зацікавив нас читачів. Тут розкриваються зовсім інші проблеми. Життєві. Окрема категорія дружби і кохання. Між свинями... та і людьми.

Вітання для полтавських медиків з нагоди Дня медичного працівника!

Запрошуємо до читання

Будь-який населений пункт – чи то велике місто, чи маленьке село – неначе людина, народжується, розвивається, розквітає. 

Не є винятком і наша красуня Полтава. Скільки визначних подій умістила в собі її багатовікова історія! Проте не всі мешканці нашої Полтави уявляють, яким було місто сто, двісті, чи триста літ тому, замислюються над тим, звідки пішла назва того чи іншого куточка, вулиці, майдану. 

Чи уважний ти читач?

Це – найзагадковіший з романів за всю історію літератури XX століття. Книга, яку слід читати не один раз, у різному віці, при різних обставинах, бо сприйняття залежить від віку й досвіду. В нашій бібліотеці її читають і школярі, і пенсіонери. Хтось вбачає в цій книзі філософський роман, хтось любовний, для когось вона - фентезі.  Прочитайте. А якщо ви вже з ним знайомі, перевірте свої знання. 

1.У що був одягнений Понтій Пілат на початку роману?

2.Ким був Майстер за освітою?

3.Якими людьми вважав усіх оточуючих Ієшуа?

4.Якого кольору квіти тримала в руках Маргарита при першій зустрічі з Майстром?

5.Як звали  кота зі свити Воланда?

6.Цей персонаж роману з’являється перед читачами аж у 13 розділі

7.Цей запах прокуратор Понтій Пілат ненавидів найбільше

8.Саме він стверджував, що "рукописи не горять"

9.Як звали героїню, котра розлила олію на трамвайній колії?

10.Про що дискутували Понтій Пілат та Ієшуа?

Для самоперевірки тисніть "Детальніше"

Літературна зустріч

Роздай себе. Як злива грозова.

До крапельки. До райдуги в пів неба.

Покіль горять, мов свічечка, слова

І їх тремтливий вогник зігріва

Того, кому тепла і світла треба.

Роздай себе, мов хлібодарний лан.

До колоса. До стиглого зернятка.

Допоки ниву не ковтнув туман

І є ще віра, сила і талан

Комусь подати щирости горнятко.

Життя гуде, мов швидкісне шосе.

А ти ж цвіти уздовж, як дикі маки.

Нехай не просять. Квітни та й усе

Тому, кого на збіччя занесе.

Щоєкраси. Без зиску. Без подяки.

Роздай до дрібки. Нащо ти собі?

За три світанки станеш вітром в полі.

Вкрадуть волошки очі голубі.

Вплететься шепіт у косу вербі.

І проростеш в Ніщо й в Усе поволі.

Роздай себе, як сонце роздає,

Аж поки не впаде за сіножаті.

Бо ти на грішнім світи доти є,

Допоки те, що істинно твоє,

Спроможний ближнім без жалю віддати.

Олександр Лук’яненко

Українці в діаспорі

Бібліографічний огляд
(уривок)

Що змушує людину покинути свою домівку і вирушити у далекі краї?

Причин для такого в українців було багато. Злидні, політичні переслідування, небезпека для життя, війни та гноблення – це все припало на долю українців у першій половині ХХ століття. Люди покидали свої домівки і йшли у далекі краї. Українці – одна з найчисленніших діаспор світу, вони розкидані у всьому світі. І звісно, письменники не могли оминути увагою такі катастрофічні для життя людей події – переїзд у чужі краї до людей з чужою мовою, вірою та звичаями. Особливо ті письменники, які самі зазнали такої біди.

Інтелектуальні розваги з журналом «Веселі уроки / Jolly lessons»

Навчально-пізнавальний журнал «Веселі уроки / Jolly lessons» - 

справжній помічник для учнів 4-11 класів! Авжеж, бо кожна сторінка

насичена неймовірно цікавою та корисною інформацією з усіх шкільних предметів, тому гортати видання буде пізнавально і малим, і великим!

Літературні вулиці Полтави

Споглядаючи карту нашого міста, відзначаєш, що в Полтаві є багато вулиць, котрі названі на честь видатних письменників. Пропонуємо Вам за декількома рядками - підказками вгадати прізвища майстрів слова. Книги цих авторів чекають на вас, шановні читачі, в нашій бібліотеці.

1. Митець із когорти українських письменників Америки, родом із Полтавщини. Цього видатного письменника-модерніста, ітературознавця та філософа двічі номінували на здобуття Нобелівської премії. На весь світ заявив про Голодомор романом «Жовтий князь».

2. Байкар, драматург, педагог. Літературна доля була визначена ще в дитинстві. Коли Льолику, так його називали тоді, виповнилося 7 років, мати Орина Гаврилівна почала вчити хлопця грамоти. У день святого Наума, покровителя знань, помолилася, показала перші чотири літери та нагодувала кашею. Байка  "Вовк та ягня" є хрестоматійним твором.

3.  Батьківщина предків поета —  Ефіопія . До речі, зараз у цій країні є пам’ятник митцю.  Характер мав по-справжньому вибуховий, за життя він був учасником 21 дуелі, остання з яких стала для нього фатальною. Всім відомий вірш «Я пам’ятаю дивну мить».

4. У письменника було шістнадцятеро рідних сестер і братів, за освітою – військовий фельдшер, засновник нового жанру – усмішка. Завжди був впевнений у тому, що саме сміх може зцілювати людину від недуг. За мотивами мисливських оповідань на кіностудії О. Довженка був знятий фільм «Ні пуху, ні пера».

5. Для написання найвідомішого свого твору “Роксолана”  письменник два роки вивчав мусульманські традиції, літературу, Коран і закони Шаріату. Він навіть спеціально їздив до Туреччини, щоб подивитися на місця, де жила Роксолана. А потім поїхав на її батьківщину в Рогатин. Автор понад сорока романів.

6. Єврейський письменник, один із зачинателів літератури мовою ідиш. Слова вітання і доброзичливості взяті ним як псевдонім. Його «Пісня над Піснями» вважається одним із кращих зразків ліричної прози XX ст.

Для самоперевірки тисніть "Детальніше"

Презентація книги

Відлуння "Дзвонів над Лютенькою"

Любов до рідного краю – споконвічна тема нашої літератури. І це закономірно, тому що відданість рідній землі, рідному народові притаманна кожній людині. Про ці благородні почуття і розповідають нам сторінки книги Івана Чайки «Дзвони над Лютенькою». 

Іван Федосійович Чайка – наш земляк (уродженець с. Лютенька Гадяцького району), історик, патріот рідного краю, почесний краєзнавець України, лауреат премії імені В. Малика. Він – автор книг «Дзвони над Лютенькою» та «Лютенька від землі до космосу» та ряду газетних статей з історії Гадяцького краю та людей, що його прославили. Історія  - це і професія,  і захоплення, і зміст життя письменника. Бажання самому усвідомити і передати поколінням мрії, прагнення, характер дідів і прадідів не залишали його все життя. Так з’явилася книга «Дзвони над Лютенькою». Іван Федосійович багато спілкувався з учасниками історичних подій, багатьом з яких доля випала жити на чужині. Часто герої його шукають самі, дарують свої мемуари та спогади. Історик багато працював в архівах, щоб перевірити об’єктивність фактів та знайти нові. Так і народилася книга про минуле нашого краю «Дзвони над Лютенькою».

Віртуальна книжкова виставка "Світ - що ти є?"