Сплинув рік змін, обумовлений пандемією. Як свідчить історія, пересічна людина не готова до змін, що передбачає собою збої та розлади різнопланового характеру. Не виняток і остання «чума XXI століття».
Звичаєво вважати, що те чи інше лихоліття зближує, об’єднує, гуртує людей. Можемо пригадати нерідкі потопи у західних регіонах нашої держави чи масштабні пожежі на південно-східних теренах – місцеві, волонтери, громадські організації у своїй чисельності відгукнулися з допомогою та підтримкою. Натомість пандемія встановила свій бар’єр страху, що розділило спільноту на кілька типів.
люди-СТРАУСИ – не зарили голови до піску, а просто опустили їх, адже перспектива тотальних непрогнозованих змін лякає. «Страуси» демонструють власною поведінкою «режим пасивності», забуваючи, що якщо зміни робиш не ти, то їх за тебе зроблять інші.
люди-РАВЛИКИ – через надмірну чутливість до зовнішніх подразнень, поховалися у свої комірки, ставши на шляху дієвих особин сьогодення – брилами спотикання. Рано чи пізно всі брили прибирають зі шляху або втоптують у нього.
люди-ЧЕРЕПАХИ – непробивними панцирами підкреслюють затверділість власних сердець, становлячи загрозу самим собі, адже серце, яке не б’ється в унісон з іншими – зрештою затихає.
Ще одна категорія людей – ті, хто перехворів. Зокрема у період ізоляції стають озлобленими, ображеними, цураються близьке оточення й обирають відповідний стиль поведінки за належну перспективу подальшого життя.
Існує вислів «друг пізнається в біді». Біда охопила весь світ й чимало прогнозів свідчать про її багаторічну тривалість з тими чи іншими видозмінами штампів. Ми живемо в ЕПОХУ БІДИ, яка дозволила побачити хто є хто. Ким же є ти?
Тарас Духовний
мені здається, що людство весь час живе в епоху біди, від перших днів, або в передчутті біди, яка обов’язово відбувається. І головна ціль - вижити, хай равликом, або черепахою, але вижити.
ВідповістиВидалити