Дарувати себе світові

"Днями мав розмову з давньою знайомою про фінансову складову життя людини. Мова йшла про дещо з матеріального надбання мого театрального минулого, що нині я маю нагоду віддати людині, котрій це принесе більшу користь, ніж продовжуватиме лежати у мене під шаром пилу. Позиція моєї знайомої полягає у тому, що я маю назначити ціну всім речам і те, що називається, продати їх. Останнє для мене неприпустиме.

Все розпочалося з того, що моя вчитель акторської майстерності С.Долженко жодного разу не взяла з мене ні копійки за всі ті знання, котрими збагачувала мій театральний кругозір. Аналогічно діяв я, навчаючи кожного, хто приходив уже до мене формувати акторський хист. Так само і глядач ніколи не чув від мене ціни за квиток на перегляд вистав.

З іншого боку, я завше мав близьке коло людей, котрі сприяли розширенню технічно-матеріальної бази колективу. Костюми, реквізит, світлова техніка, ноутбук – все це, у той чи інший спосіб, дарували різні люди. Власне, що об’єднує весь мій сценічний шлях? – ДОСВІД ДАРУВАННЯ.

Знання, час, певні речі, фінанси – мені дарували. За посередництвом перерахованого, люди дарували себе мені. По суті, це є принципом дій природи довкола нас: сонце сходить не за гроші, сніг падає безкоштовно, пташка не виставляє ціну за свій спів. Природа взаємодіє даруваннями, що і формує гармонію в ній.

Гроші – це дисгармонія. Й коли ми говоримо, що мистецтво покликане відроджувати у людині внутрішню красу природної гармонії, то грошам у цьому однозначно не місце. Не існує кошторису на створення планети Земля і всього живого на ній, зокрема Людини. Тож вчімося і прагнімо до дарування себе іншим.  16/II/21 р.Б."

Тарас Духовний