Розмаїття візерунків

Красуня-осінь вже дібралася до кульмінації свого буяння, на городах вся робота майже закінчилася, урожай зібрано, тож господиням нарешті можна зайнятися своєю улюбленою справою - рукоділлям. Найбільше жінки полюбляють вишивку. Це – один із давніх і найбільш розповсюджених видів народного мистецтва. Щоб прикрасити своє житло, велику увагу українки приділяють вишиванню ікон, рушників, скатертин, серветок. 

Народні майстрині старанно зберігають свої традиції, вишивки захоплюють досконалою композицією, різнобарвним колоритним вирішенням. У своїх роботах українки відобразили одвічний потяг людини до краси. В українському орнаменті, його плавних лініях, в улюблених мотивах промовляє душа народу, його історія, природа, в оточенні якої він живе. З орнаментом пов’язані образи добра, краси, оберегу, за ним стоїть тисячолітня історія нашої держави. Майже в кожній області з покоління в покоління надавали перевагу тому чи іншому узору, барвам. Тому за кольором, орнаментом, фактурою вишивки завжди можна визначити місце її виготовлення. Здебільшого в Україні переважають вишивки червоними і чорними нитками.

А святинею із прадавніх часів для українців є вишитий рушник. Він супроводжував людину від народження до останнього моменту життя. 

На вишитий рушник повитуха приймала немовля, який мати заздалегідь вишивала. Рушниками прикрашали ікони в церкві. На щастя-долю давала мати рушник синові в дорогу, як пам’ять і оберіг. Рушниками обв’язували хрести, що стояли на перехрестях доріг, їх не можна було міняти, поки самі не впадуть від негоди. 

Готуючись вийти заміж, кожна дівчина готувала чимало рушників. Весільний рушник – особливий елемент українського традиційного весілля. Він є символом дороги майбутнього життя молодят, а всі вишиті на ньому візерунки – ключами до складання долі нової сім’ї. 

Вишитий український рушник надихав багатьох митців. А тому в літературі ми часто зустрічаємось з цим оберегом.

 Рушник досі залишається традиційним, модним, незмінним символом української нації.

Всім, хто хоче опанувати ази вишивки цього виробу, дізнатися яку тканину вибрати, які нитки будуть найдоречнішими для вишивання, якої довжини й ширини повинен бути рушник, потрібно завітати до бібліотеки-філіалу № 5. З фондів книгарні ви отримаєте потрібну інформацію, а на шпальтах преси знайдете  поради досвідчених майстринь вишивки.

І насамкінець, хочеться зазначити, що народна вишивка – мистецтво, яке постійно розвивається. Це – величезне багатство, створене протягом віків народними майстринями. І нам всім потрібно не розгубити його і передати наступним поколінням.