Другий рік продовжуємо публікувати на блозі бібліотеки-філії №5 цикл замальовок про найцікавіші культурні події краю «Моя Полтава - мої роки і спогади» нашої сучасниці Оксани Кравченко.
«Великий льох» мало відомий полтавському глядачу і читачу теж. У цьому творі в оригінальній, новаторській художній формі Тарас Шевченко втілює свою філософсько-поетичну концепцію історії України, головного зламного її етапу – злуки з Москвою та фатальних для нації політичних, соціальних, соціопсихологічних наслідків цього акту. У часи царату та радянський період цей твір замовчувався. Генетичні витоки поеми виявляються на кількох рівнях. На рівні культурно-історичному це передовсім середньовічна західноєвропейська містерія та її модифікації в українському бароко. Сформована на ґрунті літургійного священнодійства і присвячена доленосним подіям християнської історії – народженню, смерті й воскресінню Ісуса Христа, містерія від самого початку несла в собі зерно типологічної схожості з так званим другим Старим Завітом, тобто з "еллінською", античною міфологією. Тут повторюється число 3. Це сакральне число 3 - три частини, три душі, три ворони, три лірники. Найважливіше у цій поемі Кобзаря – акцент на архетипі Воскресіння, вірою в яке позначені Шевченкові пророцтва. Зі староукраїнською вертепною та шкільною драмою різдвяного й великоднього циклу, що успадкувала і разом трансформувала на національному ґрунті риси західноєвропейської містерії, тут є елементи бурлеску, наявні, зокрема, у розділах "Три ворони" і "Три лірники".
Друга генеалогічна складова поеми – традиція біблійних псалмоспівань і пророцтв, яка виявляє себе не тільки у тому, що взяв Шевченко із 43 псалма Давидова , відомого також у його власному переспіві, а й у скорботних інтонаціях, гнівно-викривальних словах на адресу ворогів України, перевертнів та нерозумних і збайдужілих синів нації. На історіософському рівні для написання "Великого льоху" важили глибоко вивчені й багато в чому критично осмислені Шевченком історичні та історико-фольклорні джерела , праці українських, польських та російських історіографів, козацькі літописи, народні історичні пісні й думи, розповіді й спогади "старих людей", романтико-містична історіософська міфологія кирило-мефодіївців, нарешті власний життєвий – соціальний і психологічний – досвід учорашнього кріпака.
На Україні за нього взялися лише у Чернігівському обласному театрі ляльок імені Олександра Довженка, у Полтаві - це друга постановка.
Наш головний режисер Ніко Лапунов планував показ її в кінці жовтня. Проте підготовка тривала так успішно, що академічний обласний театр ляльок на День Незалежності України представив прем’єру цієї містичної вистави.
Оксана Кравченко член НСЖУ та МСПУ
Браво полтавці! Добре висвітлення.
ВідповістиВидалити