«Місто Плюс»

Продовжуємо цикл замальовок Оксани Кравченко «Моя Полтава - мої роки і спогади». Сьогодні поговоримо про вернісаж одного дня на День міста.

Несподіваним подарунком для полтавців та гостей міста стала виставка живопису під такою назвою, що відкрилася у першій приватній галереї Полтави «Арті».

Виставка показала, що  художники України  продовжують звертатися до жанру міського пейзажу. У своїх картинах  вони втілюють сучасне місто, його рух, ритм, урбаністичні забудови та новітню техніку. Картини художників зорієнтовані проти бездушності стандартної міської забудови. Видиме середовище ділиться для художників на два несумісних світи. В одному панує краса та одухотвореність, цей світ, втілений в образі високої архітектури. Інший – площинний, холодний, стандартизований світ «типового» будівництва, якого художники намагаються уникати у своїх полотнах. Реакція сучасного художника на місто набуває особливого відтінку: побачене повинно освітитися не першим поривом почуттів, як у імпресіоністів, а більш глибоким проникненням в життя цього середовища. Відбираються мотиви, які відповідають цій внутрішній необхідності. Завдяки цій виставці ми побачили вирішення різними митцями у різні роки ХХІ ст. відображення міст світу, їхньої самобутності.  Тут показані понад 50 картин, виконаних олійними фарбами, пастеллю, що створили митці із Полтави, Львова, Харкова та інших обласних центрів України. Виставка експонувалася лише один день, але насолода і спогади про неї тривають і нині. 

У галереї ми побачили столицю класичної української літератури - Полтаву, її Білу Альтанку, Сампсоніївську та Спаську церкви,  Хрестовоздвиженський монастир, краєзнавчий музей, Полтавський обласний музично-драматичний театр ім. М. Гоголя та інші добре відомі будинки, культові споруди. Є на виставці і просто ліричні пейзажі, без уточнення міста. Ці  всі роботи створили Юлія та Анна Петушинські, Володимир Устименко, Сергій Рой, Віктор Ткачов та Микола Болюх. Твори показують місто старовинне та  сучасне. А от у  картинах М. Болюха, як у калейдоскопі, заподіяні персонажі різних епох. Окрім Полтави на роботах  українських живописців постають: дивне місто з іменем Левів; серце України і найстарше місто в світі - Київ, замріяне місто, із трудовою  душею - Харків; Амстердам, де навіть дощ піднесено-грайливий, а ніч струнка І море за бортом таке мінливе - сьогодні темне, завтра – як сльоза... та Венеція. «Так, Венеція прекрасна, не схожа на жодне інше місце в світі, вона навіює поетичний настрій і незбагненну меланхолію. Тут добре освідчуватися в коханні, пити вино на набережній Гранд каналу, закохуватися і писати вірші, розмовляти «про вічне» на красивих місточках і мріяти, малювати картини і плавати в гондолі, зустрічати схід сонця і смакувати тістечко «наполеоно» на площі Святого Марка. «До речі, ХVІІІ століття було періодом розквіту міського пейзажу саме у Венеції», - поділилася спогадами пані Юлія, котра представила цілу серію живописних полотен, присвячених  цьому місту. 

Оксана Кравченко, член НСЖУ і МСПУ