До уваги наших читачів казка, яка відволіче батьків та дітей від сумних думок і подарує приємні дитячі спогади та теплі емоції.
Автор - Ростислав Протас, вихованець зразкового художнього колективу гуртка "Юний журналіст" Полтавського ОЦЕВУМ. Ростислав пише не лише художні твори, а й публіцистичні. Незважаючи на свій юний вік, хлопець надзвичайно талановита та щира людина.
Казка "Бабусина груша" стане маленькою відрадою - допомогою вдома, в укритті, коли сумно або для теплого настрою маленьким і дорослим.
"В одній прекрасній країні, де щодня сходить лагідне сонце, завжди блакиттю дивує небо і колосяться хліба, хлюпоче синє море, шумлять гаї й ліси, жила собі маленька дівчинка Катруся. Щічки її були пухкенькі, оченята сині, мов волошки, волоссячко золотаве – так і виблискувало на сонці, змінюючи відтінки від жовтогарячого до рудого. Колись, коли Катруся довго не хотіла прокидатись вранці, промінчики сонця гралися на її обличчі і розсипали по ньому веснянки. Хоч веснянки робили Катрусю просто красунею, вони дуже не подобалися дівчинці. Відтоді вона не любила сонце, і ніж бавитися з дітлахами у дворі, більше часу проводила у будинку сама, граючись своїми іграшками. Та іграшки швидко набридали, тому розрадою Катрусі був мобільний телефон тата або планшет мами.
Щоліта батьки відвозили Катрусю в село. Їздити в гості до бабусі дівчинка не любила найдужче. Там доводилось цілий день бути надворі, ще й гратися на сонці в рухливі ігри з дітьми, які жили поряд. Більше того – надовго залишатись без будь-яких цифрових засобів!
Так сталося і цього літа. Проте, Катруся підросла на рік, тому батьки дозволили взяти з собою планшет. Але дозволили дівчинці грати на планшеті, лише коли зіпсується погода і піде затяжний дощ. Тому планшет передали з рук в руки бабусі, щоб та сховала його якнайдалі.
Звичайно, Катруся піддивилась, що бабуся поклала планшет у шухлядку старої шафи.
Одного спекотного літнього дня, коли сонце нагріває землю так, що та аж тріскається під ногами, Катруся, прихопивши з собою планшет, сховалася в тіні старої груші, яка поміж інших дерев росла в бабусиному садку. Груша була високою і дуже розлогою, її верхівка сягала неба, а густе листя не давало промінню сонця торкатися землі. Дівчинка присіла, обпершись спиною об стовбур груші. Спочатку прислухалась до співу пташок, що ховалися в садку, слухала дзижчання різних комах, бджіл, спостерігала за мурахами, які прокладали собі стежинки поміж трав, дивувалася вправній роботі павука, який плів срібну павутинку. Сердилася на Дружка, який час від часу гавкав на перехожих, які проходили повз двір, і цим самим відволікав Катрусю від її думок.
Думки ж Катрусі були лише про те, як би швидше бабуся пішла у хату готувати обід, щоб дістати, нарешті, планшет. І ось мрія здійснилась – дівчинка залишилась надворі сама, обережно розгорнула хустку і вийняла з неї ретельно захований планшет. Впевнено натиснула кнопку ВКЛ.
Планшет увімкнувся, зазвучала знайома мелодія, що запрошувала до роботи. Напевно, мама щось робила на планшеті, бо на екрані додалося кілька нових зображень: новий значок лисички з хвостиком і новий значок лева. Саме вони привернули увагу.
Катруся, недовго думаючи, натиснула на значок лисички і….
Відкрилося чарівне вікно і дівчинка, зазирнувши в нього, ніби зробила крок за екран. Катруся потрапила у незвичайний віртуальний світ. Вмить зникла і груша, і садок, і село. Там, в іншому світі, все було дивним, але таким цікавим. Перед Катрусею простягалися шляхи-дороги у вигляді павутини, які з’єднували окремі вузлики між собою. Кожен вузлик був у вигляді окремого чудернацького палацу, де дівчинку чекало багато пригод. Катрусі треба було лише обрати шлях. Якась невидима сила вже штовхнула її у мандрівку….
Дівчинка ще не знала, скільки небезпек і загроз її там чатують.
У першому палаці, куди рушила Катруся, жили герої всіх мультиків. Кожному мультфільму відводилася окрема кімната. Катруся відчинила двері першої кімнати – там бігала свинка Пеппа. Дівчинка побігла за свинкою, почала веселитись, стрибати, але невдало впала та забила колінце. У другій кімнаті жив баранчик Шон. Він був не дуже радий гостям і боляче буцнув дівчинку в бік. Тоді Катруся, ображена, зазирнула в іншу кімнату і враз на неї полилася вода – бо там було царство Русалоньки. Потік води збивав з ніг, вода розливалася довкола і у Катрусі ледве вистачило сил зачинити двері. Дівчинка піднялася на другий поверх палацу Мультиків, щоб не ходити далі по коліна у воді. Наступну кімнату відчинила вже не так впевнено. Там господарювала Бабуся Ягуся, яка саме розпалювала у пічці вогонь і, побачивши миленьку дівчинку, запросила її до себе. Катруся зовсім не хотіла залишитися у Баби Яги та так злякалася, що в неї забракло слів. Вона лише хитала головою «Ні-ні-ні». Хотіла вже було тікати, але Ягуся швидко наближалась до дівчинки, щоб вхопити її. У цей час повз кімнату пролітав Спайдермен і, побачивши заплакану дівчинку, вихопив її руку у Ягусі, і щодуху помчав із палацу Мультиків. Вже за ворітьми опустив дівчинку на землю і полетів далі рятувати світ.
Катруся, трішки оговтавшись від такої пригоди, побігла якнайдалі від палацу. Вийшовши на регульовану дорогу все тієї ж павутини, вона побачила вказівку зі знаком старого фотоапарату.
- Туди я і піду, - прошепотіла собі під ніс."
Немає коментарів:
Дописати коментар