Продовжуємо цикл матеріалів Оксани Кравченко «Моя Полтава - мої роки і спогади» і поговоримо про цікаві картини, у яких віддзеркалено стару Полтаву. У літературно-меморіальному музеї І. П. Котляревського відбулася виставка графіки полтавки Ольги Синьоокої.
Вона вже відома полтавському глядачу, адже неодноразово робила виставки в мистецькій крамниці «Сто доріг». Полтавка працює у різних техніках - акриловий, олійний, акварельний живопис і графіка. Закінчила Полтавську художню школу. ЇЇ викладачем був живописець і педагог Григорій Волков, член НСХУ. Історію мистецтва вивчала під керівництвом історика мистецтва Кіма Скалацького. Фахову підготовку отримала на архітектурному факультеті Полтавського технічного університету ім.Ю.Кондратюка. Володимир Губарь, професор архітектури, був у неї керівником дипломного проекту. Про це розповіла на початку презентації Валентина Скриль, старший науковий співробітник музею ім.І.П. Котляревського, ведуча вернісажу.
Ідея створення серії робіт про наші старовинні споруди виникла у пані Ольги 13 жовтня минулого року під час відкриття художнього музею Бажана. Бо сучасна реконструкція забудови міського центру викликає тривогу у інтелігенції Полтави. Власники – особливо закладів торгівлі – намагаються вдягнути свої будинки в крикливі кольори та «сучасні» матеріали, сподіваючись привернути увагу потенційних клієнтів. Насправді – це «секондхенд» у архітектурі, якого сьогодні позбуваються у розвинутих країнах, намагаючись повернутись до місцевих традицій. «Я захотіла зберегти обличчя міста», - поділилася Ольга Синьоокаа в музеї ім. І. П. Котляревського. - «Природа - це мій емоційний стан, душевні глибини, арт-терапія для мене». На персональній виставці представлено 22 роботи сучасниці. Це дві серії, створені автором за 2020 - 2021 роки. 1 серія - «Місто», 2 серія - «Природа». Над однією роботою Ольга Синьоока працювала від 4 до 10 днів. Спочатку фотографувала, вибираючи ракурс, враховуючи освітлення, тіні. Почуття, які в неї викликали споруди, передавала через колір. Є картини, що зроблені з вікна будинку на вулиці Кам`янці. «Старий сарай» змалювала на дачі. Він зберігає певну атмосферу, в реальності його вже давно немає, але на папері є. Ольга використовує в роботі тонований папір, який якнайкраще передає деталі . Є будинки, пов`язані з дитинством автора, як «Художній музей», «Будинок Бахмутського», «Кінотеатр «Колос», «Садиба Івана Котляревського». А картина «Кадетський корпус» - це спогади колишньої студентки про навчання в університеті. Певний час вона працювала у проектній групі при Управлінні міського архітектора. Останні два роки займається тільки творчістю, маючи надійний тил за спиною.
На презентації у музеї Володимир Губарь підкреслив, що вернісаж вдалий, свіжі теми робіт, різні прийоми, порадив робити малі форми. Володимир Тарасов, краєзнавець, підкреслив значення старих будинків, яким понад 100 років, на графічних картинах сучасниці, адже багато з них знаходяться у занедбаному стані, а художниця показує якими вони мають бути, щоб зберегти їх для нащадків. Йому особливо сподобався будинок Полтавського земства та генеральші Єгорової. Євгенія Стороха, провідний науковий співробітник музею, наголосила, що у художниці та архітектора свій почерк, своя атмосфера своє обличчя. А головна риса виставки пані Ольги - шляхетність, тут присутня лінія, форма, деталь… Її творчості притаманні вишуканість і бездоганне архітектурне рішення.
Оксана Кравченко, член НСЖУ і МСПУ
Немає коментарів:
Дописати коментар