вівторок, 5 квітня 2022 р.

Пісенне слово поета

В серії «Бібліотека шевченківського комітету» була видана книга Андрія Малишка «Далекі орбіти».

Андрій Самійлович Малишко – одна з харизматичних постатей в українській поезії 30-х – 70-х років ХХ століття.  А.Малишко видав близько сорока поетичних збірок, але не кількість книжок дала славу поетові. Він – пристрасний трибун і ніжний лірик, автор текстів пісень, які стали всесвітньовідомими. Кращі твори поета входять до золотого запасу духовних цінностей українського народу.

Мене народила доля

Кленом з людським серцем.

Мене народила доля

Словом.

Оголеним словом.

Тіло моє – лиш одежа слова,

Щоб людей не спалити.

І від того люблю я клени

І спалюю власне серце.

В книзі надруковані спогади доньки поета Валентини Малишко «Тату, я люблю тебе». Батько та донька були схожі не тільки зовнішністю, а й мали вогненний темперамент. Один з епізодів, коли Валентина сварить батька за неуважність до свого здоров’я: «Не тямлячи себе, вигукнула російською мовою:

- По какому случаю, тебе же нельзя!..

Він побуряковів, накрутив скатертину собі на палець, скинув усе додолу, при цьому закричав фальцетом:

- Щоб у моєму домі я не чув російської мови!..- і ще дещо додав.»

Своїм тонким відчуттям слова та непохитною вірою в його силу поет залишив неповторний слід в українській літературі.

Україно моя, далі, грозами свіжо пропахлі,

Польова моя мрійнице. Крапля у сонці з весла.

Я віддам свою кров, свою силу і ніжність до краплі,

Щоб з пожару ти встала, тополею в небо росла.

Книгу ви можете взяти у бібліотеці-філіалі № 5.


 

1 коментар: