В серії «Бібліотека шевченківського комітету» була видана книга Андрія Малишка «Далекі орбіти».
Андрій Самійлович Малишко – одна з харизматичних постатей в українській поезії 30-х – 70-х років ХХ століття. А.Малишко видав близько сорока поетичних збірок, але не кількість книжок дала славу поетові. Він – пристрасний трибун і ніжний лірик, автор текстів пісень, які стали всесвітньовідомими. Кращі твори поета входять до золотого запасу духовних цінностей українського народу.
Мене народила доля
Кленом з людським серцем.
Мене народила доля
Словом.
Оголеним словом.
Тіло моє – лиш одежа слова,
Щоб людей не спалити.
І від того люблю я клени
І спалюю власне серце.
В книзі надруковані спогади доньки поета Валентини Малишко «Тату, я люблю тебе». Батько та донька були схожі не тільки зовнішністю, а й мали вогненний темперамент. Один з епізодів, коли Валентина сварить батька за неуважність до свого здоров’я: «Не тямлячи себе, вигукнула російською мовою:
- По какому случаю, тебе же нельзя!..
Він побуряковів, накрутив скатертину собі на палець, скинув усе додолу, при цьому закричав фальцетом:
- Щоб у моєму домі я не чув російської мови!..- і ще дещо додав.»
Своїм тонким відчуттям слова та непохитною вірою в його силу поет залишив неповторний слід в українській літературі.
Україно моя, далі, грозами свіжо пропахлі,
Польова моя мрійнице. Крапля у сонці з весла.
Я віддам свою кров, свою силу і ніжність до краплі,
Щоб з пожару ти встала, тополею в небо росла.
Книгу ви можете взяти у бібліотеці-філіалі № 5.
Люблю поета Малишка. Добре, що пишете про нього.
ВідповістиВидалити