Продовжуємо публікацію матеріалів волонтера Оксани Кравченко із циклу «Моя Полтава – мої роки і спогади». Сьогодні наша активна читачка Оксана Володимирівна нагадує громаді про забуті імена видатних науковців краю.
Нещодавно побувала на науковій конференції, присвяченій пам`яті Івана Шовкопляса, видатного археолога, нашого земляка. Її організаторами були: Департамент культури і туризму Полтавської обласної військової адміністрації, краєзнавчий обласний музей ім. В. Кричевського та Комунальний заклад «Центр охорони та досліджень пам`яток археології « Полтавської ОДА.
Відбулася й презентація збірника наукових праць «Старожитності Лівобережного Подніпров`я — 2021». Цей збірник видано в Харкові у ТОВ «Майдан». Це видання є унікальним не лише тому, що побачило світ 60 примірників під час війни, а тим, що виконано на високому поліграфічному рівні, у ньому використано шведський папір, має тверду обкладинку, але найголовніше, що тут використано найсучасні технології. Книга видана коштом В`ячеслава Шерстюка, директора КЗ «Центр охорони та досліджень пам`яток археології « Полтавської ОДА, адже нині планові видання за бюджетний кошти скасовані. Є електронний варіант цього видання. Написана книга 32 авторами із Полтави, Києва, Сум, Пирятина та Харкова цікаво і читається, на відміну від подібних видань, легко. Відповідальний за випуск В`ячеслав Шерстюк, а науковий редактор цього видання Олександр Супруненко. Художник збірника Тетяна Менчинська. Комп`ютерний набір та коректура авторські. Презентація книги пройшла не тільки на високому професійному рівні, а ще вийшла душевною і щемливою, наче спомин родини, що теж було вперше. На заході було 7 людей, котрі особисто знали Івана Шовкопляса, пам`яті якого присвятили цей науковий форум і сам збірник.У даній публікації не можу зупинитися на кожній статті, хоча всі вони досить корисні не лише для фахівців, а й для читача, котрий цікавиться історією та археологією свого краю.
Про життєвий і творчий та науковий шлях археолога-полтавця Івана Гавриловича Шовкопляса, одного з кращих вітчизняних учених — дослідників найдавнішого минулого, його зв’язки з Полтавщиною, участь у наукових заходах, що відбувалися у Полтаві, Лубнах, інших місцях області розповідає у першій статті цього наукового видання Олександр Супруненко, директор Полтавського обласного краєзнавчого музею ім. В. Кричевського.
«Усе мало б бути гарно у житті Івана: хлопець любив школу, обожнював книги, мріяв закінчити університет і стати вчителем. Та його спіткала в цілому типова для 1930-х рр. біда, коли за без-глуздим звинуваченням, «організованим» за скинутою рознарядкою у пошуках «ворогів народу», був заарештований його батько — Гаврило Петрович, простий колгоспник, зовсім далекий від «від-голосків» давно вже «згаслої» класової боротьби. Реабілітували його лише через 20 років — у 1957-му, але Гаврило Петрович Шовкопляс про це вже не міг ніколи дізнатися. Коли й де він загинув, і де похований — достеменно невідомо. Ця подія ледь не зламала все наступне життя Івана Гавриловича, якого як сина «ворога народу» швиденько вигнали із комсомолу, а вчителі боялись навіть ставити у школі заслужені п’ятірки. Після цього в І. Г. Шовкопляса не залишилося жодних надій на майбутнє навчання і торування шляху до високої науки.Переступити рубікон незаслуженого знеславлення допоміг той же батько, який якимось дивом із ув’язнення передав синові один-єдиний клаптик паперу, в якому наказував дружині: «Продай, що маєш, залиш тільки хату і вчи Івана». Останні батькові слова стали для Івана Гавриловича носієм невичерпної енергії, що допомагала долати труднощі і служити науці: «Не зупинятися, рухатися вперед» — саме цей принцип визначав життєву динаміку майбутнього вченого». — Наголосив Олександр Борисович. Про це І. Г. Шовкопляс неодноразово розповідав земляку — відомому журналісту-лубенцю Б. С. Ванцаку, а також автору цієї статті, з яким ученого пов’язували багаторічні дружні стосунки.
«Важко знайти сферу цивілізаційного поступу людства, котра б не була збагачена творчістю наших земляків-полтавців. Звісно, серед них є чимало видатних істориків, етнологів, археологів з європейськими іменами. У ХІХ - на початку ХХ ст. своєю науковою діяльністю уславили наш край Олександр Терещенко, Василь Ляскоронський, Катерина Мельник-Антонович, Микола Макаренко, дещо пізніше — Володимир Грінченко, Олександр Тахтай та багато інших дослідників. Для другої половини ХХ ст. можемо пишатися ще однією визначною постаттю європейського масштабу. Більше чверті століття тому відійшов у вічність відомий український археолог, історик, бібліограф, заслужений діяч науки і техніки України, доктор історичних наук, Іван Гаврилович Шовкопляс», — підкреслив Олександр Супруненко. Навесні 2021 року ми б мали відзначити 100-літній ювілей ученого, чому завадили карантинні заходи. Олександр Борисович зробив огляд літературних джерел про нашого земляка, наголосив і на повідомленнях полтавської преси та наукової періодики про перебування дослідника у Лубнах і Полтаві.
Творчому доробку І. Г. Шовкопляса належить понад 130 друкованих наукових праць, в тому числі ряд монографій. Підготовлені І. Г. Шовкоплясом бібліографічні довідники з української археології, особливо фундаментальна «Археология Украинской ССР: библиографический указатель. 1918-1980 гг.» — явище унікальне не лише для нашої країни, а й для всього світу. Наукові інтереси І. Г. Шовкопляса були нерозривно пов’язані з історією рідної Полтавщини. І це стосувалося не тільки археології, а й краєзнавства, музейництва, окремих аспектів літературознавства — Шевченкіани. Іван Шовкопляс здійснив чимало подорожей Полтавщиною. В «молоді» наукові роки — разом із академіком П. П. Єфіменком, у 1980-ті — зі своїм вірним супутником — дружиною Галиною Шовкопляс. Вони фактично повторили всі «пам’яткознавчі» маршрути подорожей Тараса Шевченка, а наслідки своїх відкриттів і здогадок поклали в основу праці «За покликом серця». Іван Гаврилович був одним з найвпливовіших археологів в Україні. Все своє життя він віддав служінню цій науці та нелегкій справі вченого — патріота рідної землі. І. Г. Шовкопляс зробив визначні наукові відкриття, чим назавжди вписав своє ім’я в історію науки про старожитності, зробив великий внесок у музеєзнавство, наукову бібліографію, чим прославив і свій рідний край.
У статтях науковців цього збірника йде мова про маловідомі публікації Шовкопляса, про українські музеї у повоєнний час, про порятунок культурних цінностей…У збірнику органічно поєднані минуле і сучасне археології.
У цьому виданні вперше в нашому краї представлено 3D-моделі поховань людей бронзового віку, що входять до інтерактивної мапи «Віртуальні мандрівки пам’ятками археології та історії Полтавщини». Про це оповідається у статті Юлії Деркач, наукової співробітниці комунального закладу «Центр охорони та досліджень пам`яток археології» Полтавської ОДА. Мапа включає в себе: комплекс електронних та пам’яткоохоронних досьє на понад 200 пам’яток та об’єктів культурної спадщини області; 6 авторських туристичних маршрутів; 30 сферичних панорам, 10 3Б-візуалізацій і вже згадані реконструкції поховань: «Воїнського поховання» з околиць села Солонці та «Родового» з села Новофедорівка. «Воїнське поховання» донецької катакомбної культури входить до маршруту «Полтавщина — колиска індоєвропейської цивілізації», а «Родове поховання» пізньоямної культури є частиною маршруту «Археологія автострад». «…обидва є по своєму унікальними, добре репрезентують свою часову та культурну належність, мають чудово збережені матеріальні знахідки, придатні для якісного відображення, і головне, — візуально цікаві». — Так пише про причини вибору саме цих поховань Юлія Василівна. Вибраний 3D-формат подачі створює ефект присутності у поховальній камері, а текстовий супровід до кожного об’єкту на мапі дає можливість отримати цікаву інформацію про нього.
Оксана Кравченко, член НСДЖУ та МСПУ
Немає коментарів:
Дописати коментар