Продовжуємо публікацію матеріалів волонтера зі стажем Оксани Кравченко із циклу «Моя Полтава – мої роки і спогади». Знову поговоримо про музику, бо вона вічна і зцілює краще, аніж сучасні пігулки.
2 лютого переселенці з Харкова та області, та Лисичанська побували на майстер-класі контрабасу в рамках багатомісячного проєкту «Музика нас поєднала» із Полтавським академічним симфонічним оркестром.
У нас за ці місяці спільної праці є свої улюблені музиканти, композитори. Серед них Михайло Максимов, концертмейстер групи контрабасів. У молодості Михайло був футболістом. А нині він – артист оркестру вищої категорії, випускник Полтавського музичного училища ім. М.В. Лисенка, та Навчально-наукового інституту культури і мистецтв Луганського національного університету ім. Т.Г. Шевченка, спеціальність «Музичне мистецтво». М. Максимов є лауреатом міжнародних музичних конкурсів. От Михайло Максимов і представив нам урок гри на контрабасі зі своїм 15-ти річним учнем Антоном , котрий лише півроку грає на цьому інструменті, а до того грав на гітарі, 2 лютого.
Цей двометровий велетень відразу приковує до себе всю увагу, опинившись на сцені. Його густий низький звук з невеликою хрипотою зачаровує всіх глядачів буквально з перших секунд. Контрабас є найбільшим і найбільш низьким за звучанням струнним інструментом в сучасному симфонічному оркестрі. Його роль в оркестрі велика - він фундамент, на якому будується вся музична тканина твору. В якості сольного інструменту застосовується в камерних ансамблях і досить широко в джазі.
В середині XVII століття італійський майстер М. Тодіні, усунувши п'яту струну та ладки на деці, створює новий 4-струнний інструмент, що й отримав назву Контрабас. В симфонічному оркестрі вперше був використаний в 1701 р. композитором Дж. Альдровандіні. Проте обов'язковим учасником симфонічного оркестру контрабас стає лише в середині XVIII століття, початково дублюючи партію віолончелей октавою нижче. Пізніше, вже в творчості Л. ван Бетховена партія контрабасу стає самостійнішою. Контрабас починають використовувати також як сольний інструмент. У 1911 році під час концерту стався один казус: у контрабасиста Б. Джонса зламався смичок, не розгубившись , музикант продовжив виконання твору пальцями. Так глядачі вперше почули цікавий звук контрабасового піццикато.
Становлення українського контрабасного мистецтва пов'язане з іменами чеських музикантів Б. Воячека та О. Шпергла. Серед їхніх вихованців у Київській консерваторії – Л. Ніколаєв, А. Людмилін, В. Людмилін, В. Приємський, Л. Білошицький, І. Згуровець, Д. Мошкович, Я. Погребинський, П. Галіос, Б. Сойка (засновник сучасної української контрабасної школи; серед учнів – лауреати всесоюзних і республіканських конкурсів В. Рябокінь, І. Квач, С. Решетилов, І. Ру; відомі контрабасисти А. Апальков, В. Волошин, С. Горба, М. Закреницький, О. Мельник, Є. Мілка, Д. Зюзькін, С. Білоусов та ін.).
Переселенці та волонтери вдячні Михайлу Максимову за прекрасний лютневий майстер-клас і сонце, що він дарує слухачам на кожному концерті. До нових зутрічей!
Оксана Кравченко, член НСЖУ та МСПУ
Немає коментарів:
Дописати коментар