Про цирк і повітряних гімнастів

Продовжуємо публікувати матеріали із циклу «Моя Полтава – мої роки і спогади» волонтера Оксани Кравченко, як вже півтора року займається , в рамках своєї авторської програми із переселенцями. Сьогодні поговоримо про історію цирку та сучасність.

Цирк був у Стародавньому Єгипті, Давній Греції та Китаї. Так, Китайське циркове мистецтво відоме в країні ще з глибокої давнини. 

Найбільшу популярність акробатика отримала в V–VIII столітті до нашої ери. У період Весни й Осені (770–476 до н.е.) вона стала самостійним видом мистецтва, а циркові номери почали виконувати при дворі імператора та знаті. У древніх римлян цирк (circus, «круглий будинок») — це одне з основних римських «видовищ», місце перш за все кінських перегонів і змагань у швидкості їзди на колісницях. Цирк сучасного типу з'явився вперше лише в кінці XVIII століття по Франції. Творцями його з'явилися два англійські наїзника, батько і син Астлеї. У 1774 р. вони збудували в Парижі, в передмісті Temple, круглої залі, названу ними цирком, і стали давати тут вистави, що складалися з різних вправ на конях і акробатичних. Наступники Астлеїв, італійці Франконі, незабаром збудували новий цирк вже на 2700 чоловік. Вони ввели в програму уявлень ще й пантоміми, а також боротьбу диких звірів між собою і з собаками. З Парижа циркові вистави незабаром поширилися по всій Європі. 

Перший стаціонарний цирк в Києві збудований в 1875 році за проєктом архітектора Володимира Ніколаєва на перехресті сучасних вулиць Богдана Хмельницького і Пушкінської на кошти підприємця Огюста Бергоньє. Вистави цирку, що мав назву «Алькасар», на той час були менш рентабельними, ніж театральні постановки, тому за рік цирк закрився, а приміщення здавалося в оренду театральним трупам. Нині в будівлі, яка зазнала за цей час помітних перетворень, розміщується один з найстаріших в Україні театрів — Національний академічний театр російської драми імені Лесі Українки. У 1903 році на вулиці архітектора Городецького було відкрито новий, найбільший на той час в Європі цирк Петра Крутикова, оснащений за останнім словом техніки. Будівництво здійснювалося під керівництвом Михайла Крутікова за проєктом Едуарда Брадтмана. Цирк одержав назву «Hippo-Palace» і крім кінних атракціонів, на яких робив акцент майстерний дресирувальник М. Кутіков, тут виступали відомі циркові династії, а також співали Федір Шаляпін, Леонід Собінов, Тітта Руффо, змагався Іван Піддубний.

Музей циркового мистецтва є першим та єдиним музеєм такого роду в Україні. Ініціатива його створення належить громадській організації «Циркова спілка Кобзова», зокрема її Президенту Миколі Миколайовичу Кобзову. Відкриття даного музею в Києві відбулося 21 травня 2007 року. Музей розташований на території пам'ятки садово-паркового мистецтва Парк Нивки. Свого часу цей мальовничий куточок Києва іменувався «Васильківська дача», власником якої був генерал-губернатор Іларіон Васильков. Згодом ділянку передали Свято-Троїцькому монастирю, а потім — в особисте ведення Микити Хрущова. Певна віддаленість від міської суєти робить знайомство з унікальною виставкою музею ще більш незабутньою.

Всім, хто любить цирк, відомий «Золотий каштан» — Міжнародний молодіжний фестиваль циркового мистецтва, який проводиться у Києві. У фестивалі беруть участь артисти до 25 років. У Полтаві теж відбувся Всеукраїнський фестиваль циркового мистецтва. Це унікальний травневий захід у сфері циркового мистецтва для Полтавщини, який проходив у ТРЦ «Київ». Адже саме тут народжуються нові "зірки арени", які прославляють наш край. Приємно, що завдяки Надії Яківні Коноваловій, начальнику відділу маркетинг.

У майстерності змагалися юні майстри циркового мистецтва майже з 10 областей України. Найбільше переселенцям із Харкова та області, Лисичанська та Краматорська сподобалися виступи повітряних гімнастів-полтавчан та учасниць із Гадяча. Оцінювало виступи журі за 10-бальною системою. Зважали на артистизм, костюми та оригінальність. Мовою літератури є слово, а мовою цирку є трюк – складне для виконання та емоційно вражаюче видовище. Ані дітей переселенців, ані дітей полтавців неможливо було відірвати від цього захоплюючого дійства, що розпочалося о дев`ятій ранку і тривало протягом суботньої днини, хоч як я не старалася, тому на фото лише дорослі глядачі. Юні повітряні гімнастки були дивовижними, особливо сподобалися мені та моїм новим друзям-пересенленцям дві полтавські дівчинки у ролі веселої жабки та кошенятка.

Оксана Кравченко, член НСЖУ та МСПУ