Акварелі Ігоря Лотиша

Продовжуємо публікацію матеріалів нашого волонтера Оксани Кравченко із циклу «Моя Полтава – мої роки і спогади».

Щоразу на виставках нашого сучасника Ігоря Лотиша я дивуюся і насолоджуюся. Так було і в серпні на його другій персональній виставці за час повномасштабної війни у музеї авіації і космонавтики, фондові колекції якого  налічують майже 4 тисячі експонатів.

На жаль, війна торкнулася кожного з нас, але кожна людина відчуває це по-своєму. І так само міра почуття і близькості до війни у кожної людини своя. Виставка, на якій представлено 20 акварелей, створених за останні півроку, просто вражає своєю щирістю, незвичним підходом, немов від імені дитини «ведеться розповідь». Тут є і метафора, і символізм, та в той же час тут є болісний дотик до війни. Автор камерно і правдиво показує жахіття війни. Ця виставка змушує глядача  замислитись і зрозуміти ціну нашої Незалежності. Виставка є своєрідним закликом автора до людей, щоб зупинити війну. Щоб жити всім нам потрібен мир – червоною стрічкою проходить через цю виставку. Це дуже важлива виставка,  у автора є найкраще, найцінніше, найдорожче, що має бути в художника – креатив та ідея. Тут можна говорити і про психоделізм – це змінена, будь-яким чинником, психіка. У нашому випадку, це війна, яка вплинула на всі аспекти життя людей в Україні, як на матеріальні, так і на духовні. В тому числі війна вплинула і на психіку людей. Своїм інтуїтивним живописом Ігор Валерійович  відобразив на картинах різні психічні образи людей, які переживають війну. Кожен образ має своє забарвлення і своє неоднозначне вираження реакції на події, що відбуваються. І нам тут подані приклади, як  дівчинки з ведмедиком, яка  стала дорослою і не просто дорослою, а  постаріла. Пожмаканий папір, як знищене дитинство і життя покоління, лаконічні і камерні малюнки з філософським підтекстом до сучасників не залишили нікого байдужим. 

Я зап`ятала  слова Олександра Гріна про те, що люди можуть простити один одному  все, окрім одного – несхожості із собою. Так от Ігор у творчості несхожий із жодним художником України.

Оксана Кравченко член НСЖУ та МСПУ