Тартарен Тарасконський – один із найулюбленіших моїх творів у дитинстві. Хоч зрілий вік уже по іншому сприймає й самого Тартарена і його «подвійні м’язи», «лассо», «мокасини», «рушниці» і «малайські кріси» знаменитого тарасконського мисливця за кашкетами (а за сумісництвом на левів). Але також виразно уявляєш велетенську тінь баобаба, завбільшки з буряк, який розкошує у горщику з під резеди. Героя, що не тільки вміє стріляти, але й співає оперні дуети з пані Безюке і ще багато іншого, що робить Тартарена таким симпатичним. Він хоч і ненайправдивіший брехун у світі, але й безумовно найдобродушніший. Як писав Альфонс Доде: «У Франції всі трохи тарасконці».
Євген Чумак, читач бібліотеки
Немає коментарів:
Дописати коментар