Продовжуємо публікацію матеріалів нашої читачки і волонтера Оксани Кравченко із багаторічного циклу «Моя Полтава –мої роки і спогади».
Творчість данського письменника Г. Х. Андерсена відома всьому світу. Його твори читають діти і дорослі, осягаючи глибокий зміст творів. У 2023 році розповіді про стійкого солдатика виповнилося 185 років.
Вперше воно опубліковане в 1838 році в авторському збірнику «Казки, розказані дітям». Історія зародилася в часи, коли найкращим подарунком для хлопчиків була коробка з олов’яними солдатиками. У дитинстві письменник також грав у солдатики. Ставши дорослим, він описав свого олов’яного друга і його героїчні пригоди. Володіючи співчуттям і добрим серцем, він також не міг залишити без уваги почуття любові, яке дає відчуття повноти життя і осяває все навколо. Існує кілька версій, як була створена казка. За однією з них маленький хлопчик, один з жителів Копенгагена, грав на підвіконні. У нього було не так багато речей – стара конячка з пап’є-маше без хвоста, кілька кубиків і зламаний олов’яний солдатик. Мама малюка сиділа поруч і вишивала. Раптом з-за рогу пустельній вулиці здався високий чоловік у чорному фраку. Він йшов швидко, розмахував руками і щось говорив собі під ніс. Мати сказала хлопчикові, що чоловік, який йде вулицею – пан Андерсен. Він є автором колискових, під які хлопчик добре засинає. Дитина глянула на незнайомця спідлоба, взяв безногого солдатика і вибіг на вулицю. Вручивши іграшку перехожому, хлопчик забіг назад в будинок. Андерсен відразу зрозумів, наскільки щедрим і щирим був порив малюка. Він розташував солдатика в петлиці сюртука з гілочкою м’яти і гордо пішов далі. Можливо, свою казку він присвятив цьому дитячому серцю.
У Полтавському академічному обласному театрі ляльок переселенці подивилися виставу «Стійкий олов`яний солдатик», у рамках спільного проєкту волонтерів та театру «Весь світ – театр». Стійкий олов’яний солдатик – головний герой казки, він мовчазний і мужній, котрий закохався у танцівницю. Його чудово і достовірно грає у виставі Сергій Циба, якого полтавці знають по виставі «Крабат – учень чаклуна», де він чудово показує як його чаклун молодіє та старіє… Злого та ревнивого Троля правдиво передає Сергій Мамон. Балериною стала Юлія Науменко, а Клоуном – Юлія Врублевська, Акробатом – Денис Карташов, а Мамою хлопчика – Олена Субтеля. У хлопчика Андерса перевтілився Валерій Ситник. Школярикам-переселенцям, котрі побували тієї днини на виставі, запам`яталися головні риси цього солдатика – мужність та сила духу. Він відправляється в небезпечне плавання на паперовому човнику, вступає в поєдинок з великим нахабним щуром, не панікує, опинившись в животі величезної риби, і не втрачає мужності в палаючій печі. Він гине у вогні разом зі своєю коханою – прекрасною танцівницею. Оця сцена настільки щемлива у виставі, що жодна із дорослих переселенок, та й я, не змогли стримати сліз… Дорослі глядачі-переселенці залишили запис у книзі відгуків. Дякуємо всім акторам за казку, що повернула нас у дитинство, зробила щасливими на годину дійства вистави під час війни. Дякуємо керівництву театру за можливість побачити цю історію в ювілейний рік створення «Стійкого олов`яного солдатика».
Оксана Кравченко член НСЖУ та МСПУ
Цікаво та докладно..
ВідповістиВидалити