Зараз у світі існує величне кількість музеїв, у яких представлені не тільки пам’ятки старовини, а й сучасне мистецтво.
Музей у перекладі з грецької – «храм муз». Уперше музеї з’явилися у Стародавній Греції, вони служили місцем збору філософів, які віддавалися роздумам і розмовам, тут же зберігалися культові предмети і твори майстрів того часу. Розміщувалися музеї у храмах і будинках аристократів.
Найвідомішими музеями старовини по праву вважаються пінакотека, створена в Афінах, Александрійський музей і Пергамська бібліотека. З часом, коли кількість предметів у колекції зростала, для їх зберігання будувалися окремі приміщення. У нові часи пристрасть до колекціонування сприяла справжньому музейному буму. Чисельні археологічні експедиції ХІХ століття наповнили сенсаційними знахідками всю Європу, де їх виставляли для загального огляду. З ХХ століття музеї стали візитками окремих країн, приміром, Лувр – Франція, Прадо – Іспанія, Метрополітен – США.
Зацікавити сучасну людину звичайною експозицією у музеї вже досить складно, тому працівники намагаються здивувати своїх відвідувачів чимось оригінальним.
Пропонуємо вам здійснити віртуальну подорож незвичайними музеями світу.
У Великобританії діє Музей олівців, в експозиціях якого є найдовший у світі кольоровий олівець, красивий олівець у стилі Джеймса Бонда, якому більше півстоліття. Тут можна подивитися, як виготовляють олівці на заводі. А розпочалося все, коли у 1500-х роках в Британії був сильний ураган і повалив багато дерев. Місцеві жителі зֹ’ясували, що чорним матеріалом із коренів дерев можна малювати. Його почали широко застосовувати фермери для маркування овець. Згодом така фермерська справа з виготовлення олівців переросла в першу у Британії фабрику. А майже через 200 років компанія із виготовлення олівців стала відомою у всьому світі і тоді Музей олівців відкрив свої двері для відвідувачів, які приїжджають сюди по історію та враження.
Великою популярністю користується Музей тіла (Нідерланди). За формою він нагадує тіло 5-метрової людини, що сидить (7 поверхів). У цій дивній постаті і розташовані основні експонати – нирки, печінка, легені, серце, мозок та інші. Пересуваючись із поверху на поверх, відвідувачі музею немов здійснюють подорож усередині людського тіла. На спеціальних екранах можна побачити процеси травлення, постачання киснем та всі інші, що проходять в організмі людини. Екскурсія супроводжується природними звуками організму і закінчується на верхньому поверсі в голові «гігантської людини».
Здійснити мандрівку у інші цікаві музеї світу можна за допомогою літератури бібліотеки-філії №5.
Збираючи і зберігаючи пам’ятки матеріальної і духовної культури музейники ведуть велику науково-освітню роботу. Бібліотекарі зібрали для вас інформацію про незвичайні музеї України. В Києві функціонує Музей непотрібних речей. Колись робітники заводу з переробки «Київміськвторсировини» заради розваги збирали різні цікаві речі. На початку 2000-х колекція стала настільки великою, що вирішили відкрити музей.
Найбільше в Україні зібрання раритетної апаратури та приголомшливої колекції звукових носіїв різних поколінь знаходиться в Одеському Музеї звуку.
Один з найпопулярніших київських музеїв – це Музей води. До уваги відвідувачів – старовинна водонапірна вежа, якій 140 років. А ще людей опускають під землю, там розміщені величезні акваріуми та моделі артезіанської свердловини.
У світі всього два музеї мікромініатюр і один із них знаходиться у Києві – Музей мініатюр. Роботи, які представлені відвідувачам розширюють усталені уявлення про межі людських можливостей. Усі експонати – це роботи рук Миколи Сядристого: троянда у людській волосині, наймініатюрніша книга у світі – ілюстрований «Кобзар» розміром 0,6 мм, композиція «Ластівки», яка розміщена у вушку звичайної голки та багато інших. У нашій столиці є приватний Дім-музей костюму, стилю та міської моди періоду 1890-1920р.р., заснований Вікторією Лисенко. Це – перший заклад такого спрямування в Україні. Приватна колекція містить близько 100 автентичних чоловічих і жіночих костюмів, понад 800 експонатів, що визначають стиль і атмосферу того періоду, зокрема, старовинне взуття, театральні біноклі, біжутерію.
Україна – це унікальна і багата країна на історичні пам’ятки, палаци, музеї. Цікаво відвідати Музей писанкового розпису у місті Коломия, Державний музей іграшки (Київ), Національний науково-природничий музей НАН України.
Наша Полтава – теж місто музеїв. І кожен із них має унікальні експонати.
У селі Великі Будища Диканського району працює цікавий музей – Музей велосипедів. Нині тут представлено майже 30 велосипедів та інший педальний транспорт. Найстаріший велосипед має поважний вік – понад сто років. Створений він був у 1910-1915 роках. Варто зазначити . що Музей велосипедів Артема Калюжного не менш ексклюзивний, ніж Музей українського весілля. Бо, як не парадоксально, багато молодят їздило на велосипедах одружуватись. Тому, всім, хто симпатизує велосипеду, дуже радимо доторкнутися до історії транспорту. Велосипедів мільйони, музей в Україні – один.
Зараз в українській культурі (скажімо в серіалі «Спіймати Кайдаша») спостерігається тенденція зрощення історичного минулого та сучасності. А що може бути кращим за тематичні музеї, де дійсно працюють над атмосферою та антуражем. До таких музеїв відноситься Музей українського весілля, де потрапляєш у минуле уже з порогу. Сам музей, стилізований під українську хату, де є і піч з рогачем, і черепֹ’яний посуд і, звісно ж, рушники. Для відвідувачів музейники відтворюють справжню українську весільну церемонію одруження за народними звичаями. Так-так, єдиний в Україні народний музей українського весілля ламає всі традиційні уявлення про музейний заклад. Тут кожен бажаючий може стати учасником галасливого традиційного дійства. Відрадно, що народні традиції повертаються.
Інтерактивний музей історії олії в селі Мачухи Полтавського району вже став своєрідною «родзинкою» нашої області. Його створили місцеві жителі Віталій та Олександр Білоконі. Вони відновили процес виготовлення олії, до якого вдавалися наші діди й прадіди аби ознайомити з ним дітей. Обладнанню, на якому виготовляють олію, понад 100 років. Виготовлене воно у 1880-х на підприємстві, заснованому вихідцями з Британії. Це – рідкісне оригінальне обладнання приводилося в рух кіньми, бо проектувалися вони, як кінноприводні, а пізніше їх замінив автомобіль. Олійниця-музей – це другий інтерактивний музей історії олії в Європі.
У відомій на всю Україну гончарській столиці в селі Опішня функціонує Музей борщу та Музей живого хліба. Заснувала їх етнографиня Олена Щербань, яка вивчає українську автентичну гастрономію. Гастрономічна етнографія – це вічний напрямок народної традиційної культури українців. Музей знаходиться в хаті, де є піч, де можна варити борщ та пекти живий хліб. Живий – це значить без промислових дріжджів. А який же борщ та без хліба. Так що тема випікання хліба, як сучасного, так і стародавнього для етнографині актуальна. В хаті є рогач, горшки, їх у господині більше двохсот. В ході екскурсії можна дізнатись про дві категорії борщу: авторські та автентичні. Пані Олена розкриває всім відвідувачам таємниці головної української страви.
Полтавські музеї – цікаві «живі організми», що йдуть у ногу з часом. Вони – унікальні навіть у масштабах країни.
Через музеї суспільство висловлює своє ставлення до історико-культурної спадщини, збираючи і зберігаючи пам’ятки матеріальної і духовної культури. Тільки в цих закладах можна зустрітися з минулим, побачити сьогодення та зазирнути в майбутнє.
Немає коментарів:
Дописати коментар