четвер, 4 липня 2024 р.

«Шедеври віденських класиків»

Продовжуємо публікацію матеріалів волонтера Оксани  Кравченко із багаторічного циклу «Моя Полтава -  мої роки і спогади». Сьогодні мова піде про музику і музикантів Відня.

Нещодавно на концерті в Полтавській обласній філармонії мої друзі ознайомилися з творчістю 3-х музичних китів Відня. Упродовж XVIII століття у низці країн (Італії, Німеччині, Австрії, Франції та інших) відбувалися процеси формування нових жанрів і форм інструментальної музики, що склалися і досягли своєї вершини у так званій віденській класичній школі — у творчості Й. Гайдна, В. Моцарта і Л. Бетховена. 

 

Творчість геніального австрійського композитора Моцарта вражає своєю багатогранністю. Проживши неповних 36 років, він створив безліч творів у всіх існуючих в його епоху жанрах і формах. Але, на відміну від Гайдна, основне значення якого полягало в області інструментально-симфонічної та камерної музики, Моцарт залишив у всіх жанрах, в яких він писав, твори неминущого значення. Його симфонії, опери, твори для хору з оркестром, квартети, тріо, сонати, концерти однаково значні і досі вважаються найвищим рівнем музичної думки. Як музикант він синтезував усі досягнення минулого, довівши до досконалості всі музичні жанри і перевершивши майже всіх своїх попередників. Про це на заході розповіла Катерина Юрченко, ведуча концерту. Чудовим віденським дебютом Моцарта став зінгшпіль «Викрадення із сералю» (1782 рік). Тоді ж він одружується на Констанці Вебер – молодшій сестрі Алоїзії. У цей час Моцарт знайомиться з Йозефом Гайдном – це знайомство переростає у міцну багаторічну дружбу та значний творчий взаємний вплив. У відомому листі від 1785 року Моцарт присвячує Гайдну свій цикл з шести квартетів. У 1784 році Моцарт стає масоном, цей крок безпосередньо відбивається на його творчості та подальшому житті. У той час багато відомих у Європі вчених, поетів, письменників, музикантів входили в масонські ложі (Гайдн також був масоном), масонство розповсюджувалося і в придворних колах. У цей час Моцарт починає тісно співпрацювати з придворним лібреттистом Л. да Понте. Л. да Понте сприяв постановці на сцені Бургтеатру опер, написаних на його лібрето: двох оперних шедеврів Моцарта – «Весілля Фігаро» (1786 рік) і «Дон-Жуана» (1788 рік). “Весіля Фігаро “ завоювала величезну популярність у Празі. Моцарт був запрошений диригувати кількома виставами. У січні 1787 року він та його дружина Констанца провели близько місяця в Празі. Директор оперної трупи Бондіні замовив йому нову оперу. Опера “Дон Жуан” була вперше представлена в Празі 29 жовтня 1787 року. Тріумф цієї опери можна вважати вершиною творчого шляху геніального композитора.

Франц Гайдн,  австрійський композитор, представник віденської класичної школи, один з основоположників таких музичних жанрів, як симфонія і струнний квартет, для його музики характерною є широта фольклорних зв'язків. Він автор 104 симфоній, 83 квартетів, 52 фортепіанних сонат, ораторій («Створення світу», 1798 р.; «Пори року», 1801 р.), 14 мес, 24 опер. Автор музики гімну Австро-Угорщини, що згодом стала за основу гімну Німеччини.

Людвіг Бетховен є ключовою фігурою класичної музики в період між класицизмом і романтизмом, один з найбільш виконуваних композиторів у світі. Не всім  відомі звернення Бетховена у своїй творчості до української народної пісні, яка опинилася в полі зору німецького композитора внаслідок знайомства із сином останнього українського гетьмана Кирила Розумовського — Андрієм Розумовським, послом Росії в Австрії. У посольській садибі у Відні незмінним успіхом користувалася саме українська музика у виконанні українських співаків та бандуристів. З 1806 року Бетховен був частим відвідувачем посольських вечорів, виступав у салоні Розумовського, знайомився з його бібліотекою, яка, зокрема, містила видання українських народних пісень, партитури і клавіри творів українських композиторів. Андрій Розумовський замовив Бетховену три квартети, і композитор виконав замовлення. У першому квартеті він використав мелодію української народної пісні «Ой надворі метелиця», в другому і третьому — варіації на тему пісні «Од Києва до Лубен». Квартет Розумовського став першим виконавцем присвячених йому творів. Ці твори високо оцінив Ромен Ролан: «Не наважусь навіть сказати, що вони кращі за всі інші квартети. Окрім ориґінального замислу і нечуваної відваги вони характеризуються симфонічною довершеністю звучання» . Зацікавився Бетховен і українським танцем «Козачок». Його мелодію композитор використав у своїй творчості двічі: у 8-й сонаті для скрипки та фортепіано, а також у першій частині 16-ї сонати для фортепіано. Мелодії козацьких пісень, почуті у Розумовського, містяться у заключній частині «Апасіонати» (Соната №23, Опус 57) і в 9-й симфонії, а в одній із його сонат звучить українська пісня «Одна гора високая». Не раз звертався великий композитор до пісні «Їхав козак за Дунай». Вперше ,у 1815-1816 рр., готуючи збірку шотландських народних пісень, яку у нього замовив единбурзький видавець Г. Томсон. Працюючи над збіркою, композитор вирішив додати до шотландських пісень ще й слов’янські, видавши збірку під іншою назвою — «24 пісні різних народів» (1816 р.). Так, у цій збірці є обробка для голосу і фортепіанного тріо пісні «Їхав козак за Дунай». Є також варіації на основі цієї пісні, а також варіації на основі пісні «За городом качки пливуть» (1818 р.). Пізніше Бетховен знову повернувся до уподобаної ним української пісні «Їхав козак за Дунай»: цього разу він опрацював її для голосу у супроводі фортепіано, скрипки і віолончелі. Втретє він взявся за цю пісню у 1810 році, створивши нову обробку для фортепіано і флейти (Опус 107). Твори, які прозвучали на вечорі, були просто у неперевершеному виконанні.

Щиро дякуємо керівництву філармонії за можливість долучитися до світової класики переселенцям із : Харкова та області, Донеччини та Луганщини.

Оксана Кравченко, член НСЖУ та МСПУ


 

Немає коментарів:

Дописати коментар