Комптон Макензі (1883–1972) - відомий шотландський письменник, політик, видавець журналів, сценарист, автор більш 100 книг – романів, спогадів, біографій, історичних творів, шпигунських романів. Твори Маккензі створили йому репутацію літописця свого часу. Андре Моруа в передмові до французького перекладу роману «Похмура вулиця» (1913), порівнював Комптона Макензі зі Стендалем, Діккенсом та Прустом.
Гумор – одна з прикметних рис творчості Макензі. В романі «Незвичайні жінки» (1928) автор яскраво змальовує побут англо-американської мистецької колонії на острові Капрі. В основу роману покладено реальні події, а саме скандальний зв’язок жінки письменника з відомою піаністкою Ренатою Боргатті.
В романі «Розрідження мозку» почасти відбито власний життєвий досвід письменника: за першої світової війни він офіцер флоту, в 1917 році кілька місяців був начальником англійської розвідки в районі Егейського моря; а 1932 року письменника потягли до суду за буцімто зраду державної таємниці в «Егейських спогадах». Макензі оштрафували на 100 фунтів стерлінгів, книжку заборонили і зняли заборону в 1940 р. «Розрідження мозку» написано під свіжим враженням від цього процесу; пізніше багато читачів гадали, нібито засуджено його саме за цю книжку, за зраду «таємниці вілли «Помона». «Розрідження мозку» - така собі антибондіана, головний герой – цілковита протилежність Джеймсу Бонду і в справах, і в коханні, і в результатах діяльності.
Українською книга надрукована далекого 1970 р. у видавництві «Дніпро». Декілька цитат для відчуття стилю:
«Вона була ще гарна жінка, що балансувала на межі тридцяти років і ніяк не зважувалась переступити ту межу.»
«Майорові було вже сорок два роки, але за його дитячих літ в Англії – принаймні в провінції – ще панувало переконання, ніби жінки не вміють зберігати таємниць.»
«До шостої години жінки там цілком респектабельні. Просто така собі фешенебельна кав’ярня. Після шостої фешенебельні жінки відходять, і зал перетворюється на таку, знаєте, м-м-м… веселеньку містинку. Я подумав, що треба вас попередити, бо мені й самому тепер важкувато буває відрізнити одних жінок від других.»
«Данайців радять боятися, коли вони приносять дарунки; чоловіки в таких випадках будять у своїх жінках підозру.»
«Майоре, майоре, ви, я бачу, в таких справах наївний, як дитина. Невже ви такої простої речі не знаєте: що більше чоловіки один одного підтримують, то менше жінки їм вірять?».
це добре, що у вашій бібліотеці є такі рідкісні видання. Книг з цієї серіїї майже не залишилось
ВідповістиВидалити