Спалюючи минуле

Наближаючись до цьогорічного Великого посту, ми вкотре згадуємо історію Блудного сина. Остання вчить тому, що минулого не змінити, але важливо уміти позбутися всього, що вводить людину у блуд й відповідно не вести до блуду інших зі свого оточення. Ще можна додати, що рано чи пізно варто знищувати полову, яка засмічує життєдайні зерна.

Близько 10-ти разів протягом життя мені доводилося бути очевидцем пожеж у тих чи інших будівлях. Жах втрати майна, а особливо людського життя – вражаючий. Звісно, від усього можна реабілітуватися, але пляма вогняного спомину назавжди лишається у свідомості. Важливо не просто відновити, відбудувати втрачене, а врахувати та попередити ймовірність пожеж у майбутньому. Ще маємо свіжі спогади про масштабні пожежі у торговому центрі та будинку пристарілих. Тоді кинулися ретельно перевіряти місця масового перебування людей. Але вогонь виникає у тому місці та у той час, коли його найменше чекають.

Можливо, так думали кілька вечорів поспіль жителі прилеглих будинків, які могли бачити з власних вікон невелике багаття поряд зі сміттєбаками. За якихось сумарно пару годин вщент згоріло декілька десятків кілограм паперу – моя робота у журналістиці, педагогіці, сценічному мистецтві, письменницькій діяльності за майже 15 років життя. Надбання, котре приносило користь лише мені. А тепер – втратило свій сенс і стало купою макулатури. Моє спалене, але незабуте минуле.

Попереду весна Великого посту, а отже і щось неодмінно нове!

Тарас Духовний