Продовжуємо цикл спогадів «Моя Полтава - мої роки і спогади» нашої активної читачки Оксани Кравченко.
У одному моєму фотоальбомі є світлина з творчого вечора з нагоди мого 40-річчя, що організувала у бібліотеці-філії № 5 Полтавської ЦБС. Там ВІА «Ретро» у повному складі, солістка Віра Мотчана і подруга по життю та солістка цього колективу Лідія Новікова. Немов недавно пройшов цей захід, ми так раділи, що все задумане вдалося якнайкраще… А стільки років спливло - ціле життя.
Віра Мотчана - дивовижна жінка, яка залишалася Жінкою до останнього подиху. Вона трохи схожа на знамениту актрису Алісу Фрейдліх. Обидві створили себе самі.
«Мастерство и интуиция: если эти качества сочетаются, получается гениальная актриса. Это в полной мере относится к Алисе Фрейндлих: она очень педантична в вопросах профессии, но, сделав все по школе, дает волю интуиции», - сказав про свою партнерку по фільмах та виставах Михайло Боярський. Ці слова можна повторити і про нашу землячку. У всі часи, пори року вона виглядала ідеально. А ще дуже контактна і проста в спілкуванні, розкута. Енергія життя просто била фонтаном, у своїх виступах вона постійно піднімала настрій людям, передавала аудиторії радість, позитив.
Віра Мотчана народилася 22 вересня 1953 року. Бог нагородив її прекрасним голосом і музичним слухом. Але довелося після закінчення музичної школи йти вчитися на фінансиста. Вона все своє життя пропрацювала економістом. На пенсію пішла у 57 років із бухгалтерії Другої клінічної лікарні м. Полтави, вона була повною сил, маючи гарні знання і досвід. Але доля відкрила їй новий світ - світ свободи. А хто побував у цьому світі, той знає його ціну і не проміняє ні на що. Так сталося і з Вірою Мотчаною. Раніше вона любила співати, кожний виступ полтавки ставав окрасою заходів у обласному центрі, проте це було епізодично. Про створення нею незабутніх образів через пісні, романси написав у своїй книзі "Їм аплодувала Полтава" Валерій Тесленко, педагог, музикант, музикознавець. Валерій Григорович акомпонував їй на гітарі, коли виконувала старовинні романси. До речі, Валерій Тесленко знав їх тисячі… Вони дружили роками, аж до смерті Валерія Тесленка. Це була творча співдружність колег і спільників по духу - своя команда - Валерій Тесленко, Володимир Бернацький, Віра Мотчана і Лідія Новікова, сюди входив поет Микола Максимов. Віра останньою залишила творчу команду 16 березня 2021 року.
Непросто їй було останніми роками поєднувати роботу хатню і численні виступи у бібліотеках обласного центру, навчальних закладах, їздити з концертами по області, адже вона постійно, до 2020 року, біла учасницею масових заходів абонементу обласної бібліотеки для дорослих у Горбанівському геріатричному пансіонаті ветеранів війни та праці. Співала у вокальних колективах: Заслужений ансамбль пісні і танцю України «Лтава» ім. В. Міщенка, якому віддала понад 10 років життя. А ще - «Берегиня», «Гвоздика», »Пам'ять серця», а з 2018 року ще й у «Дивограї», котрий у березні 2020 року став народним. Не було району Полтавщини , де б не чули її чарівне мецо-сопрано і контральто, яке мало повнозвучні великі регістри. Тому у неї і був такий широкий репертуар, де гармонійно поєдналися народні пісні і естрадні 50-80 років, старовинні російські та українські романси - все вдавалося Вірі. Вона любила твори французького співака та музиканта Джо Дассена і виконувала їх разом із педагогом французької мови і гітаристом Валерієм Меметовим. Виступала у якості беквокалісти, головною задачею якої було акомпанування головному співаку, бо не знала французької мови і слів. Це була повна імпровізація, проте під гучні оплески аудиторій. Особливо любила виконувати музичні твори з кінофільмів. Найулюбленішими стали романси із фільмів «Дні Турбіни» та «Жорстокий романс». У колективі «Дивограй» їй акомпанував баяніст Микола Миронов. Багато років вона популяризувала місцевих авторів. Останнім виступом для неї став 11 березня 2021 року у бібліотеці-філії №7 МЦБС на концерті «Дивограя» до свята Масляної.
Весела вдача, фантастична працездатність і багатий емоційний голос, вірність обласній бібліотеці ім. І. П. Котляревського, а особливо відділу мистецтв, де виступала понад 25 років і відділу соціокультурної діяльності, де слугувала окрасою заходів понад 15 років, залишаться в пам`яті читачів - поціновувачів, прихильників її творчості.
Оксана Кравченко член НСЖУ та МСПУ
Немає коментарів:
Дописати коментар