Водойми потепліли й заблищали
Веселої та літньої
пори.
Птахи у лісі щебетали
Під галас жаб і
дітвори.
Жаби, жабки, жабенята
У водойми стриб та й стриб…
Лиш одна не так
завзята
І не схожа на других.
Стало в тім ставку
затісно…
Друг – жаб’як таке
сказав:
«Щось змінити ще не
пізно!»
Й до потічка
пострибав.
Полювання їй не миле,
Сон кудись від неї
втік…
Бо вона за любим,
милим
Хоче стрибнути в
потік!
Мати – жаба їй
сказала:
«Якщо хочеш краще жить,
Не сиди, цього
замало,
Мусиш щось-таки
робить!».
Інші скажуть: «Це
жахливо,
З висоти стрибать!
Пливти…»
Взяв потік її
бурхливий…
Краще стрибать, ніж
повзти!
Зоя Пантелійчук
Немає коментарів:
Дописати коментар