Коли заходиш ти у ліс
Осінньою чи літньою порою,
І ти застиг, немов приріс
Здивований : «Це ж Боровик перед тобою!»
Цей білий гриб усім – король
Серед мурах, грибів та мохів.
З ним водить дружбу навіть троль,
І через нього стільки охів!
А вже лисички обліпляють,
Вужі невпинно стережуть,
А маслюки напевно знають:
«Разом із ним на стіл їх подадуть».
Гриби-рятівники готують звірів,
Несуть нам радість і любов.
У кожного гриба є певні цілі,
До лісу йдем ми знову й знов.
Нам Боровик приємно усміхнеться,
Шляпинкою своєю ледь кивне…
За ним зайчисько ледь здригнеться,
Хмаринка суму швидко промайне.
Зоя Пантелійчук, читачка бібліотеки
Як гарно!
ВідповістиВидалитиЯк гарно! Дякую!
ВідповістиВидалити