«Ми володіємо тільки тим щастям, яке здатні зрозуміти»

Приблизно в той самий час, коли в бельгійському місті Генті народився Моріс Метерлінк (29 серпня 1862 р.), відомий французький літературний критик Іпполіт Тен дещо зверхньо заявив, що «бельгійської літератури майже не існує». Але, як це часто буває в реальному житті, цей поквапливий вирок француза життя незабаром спростувало, причому найпереконливішим чином. І саме Моріс Метерлінк став тим письменником, який (разом зі своїми земляками-су- часниками Шарлем де Костером та Емілем Верхарном) підніс бельгійську літературу до світових вершин і був відзначений Нобелівською премією в галузі літератури.

Моріс Полідор Марі Метерлінк народився в заможній фламандській сім ї. Учився в єзуїтському коледжі і Гентському університеті. Отримавши 1885 р. диплом, М.Метерлінк їде до Парижа для удосконалення в юриспруденції. Проте там він цілковито віддається літературі, захоплюється символізмом. Після повернення на батьківщину займається адвокатською практикою, співробітничає в пресі як критик, майстер нарисів і поет. Згодом пише символічні п єси, для яких характерна утаємничена атмосфера казковості: герої говорять мало, короткими багатозначними фразами, багато що полишається в підтексті. 1896 р., переїхавши до Парижа, М.Метерлінк пише метафізичні есе і трактати, що ввійшли до збірника «Скарб смиренних», «Мудрість і доля».

Ім я Метерлінка стало широко відомим після виходу драми «Пелеас і Мелізанда» (1892) про трагічне кохання героїні до брата чоловіка. Ця тема стала основою для створення музичних творів К.Дебюссі, Я.Сібеліуса, А.Шенберга.

Найдовше сценічне життя припало на п єсу «Синій птах». Ця казкова фантазія, весела і смутна,  лірична і мудра, сповнена віри в доброту і силу людини була опублікована у 1908 році. Ця філософська казка  – унікальна для літератури спроба відшукати формулу людського щастя. «Всі симпатії Метерлінка на боці бідних, – зазначає Л. Андрєєв. – Не з багатого будинку, а з хатини дроворуба Фея почне похід за Синім птахом, – лише мешканцям бідних хатин Метерлінк довіряє пошуки істини». Протягом декількох років п’єса обійшла сцени всього світу і драматург отримав таку кількість листів з проханням продовжити розповідь про своїх героїв, що в 1918 році написав продовження «Синього птаха» під назвою «Заручини», в якому завершив історію хлопчика Тільтіля.

До Першої світової війни п’єса Метерлінка вже йшла на українській сцені: в Києві та Одесі. «Блакитний Птах» був поставлений також 1928 р. в Київському театрі юного глядача (режисер Борис Вершилов). Текстом слугував неопублікований переклад Максима Рильського, та ще й зі значними скороченнями.

1911 р. М.Метерлінку було присуджено Нобелівську премію «за багатогранну літературну діяльність, особливо за драматичні твори, що відзначаються багатством уяви і поетичною фантазією».

М.Метерлінк вважається одним із засновників театру абсурду. Проте йому належать книги «Розум квітів», «Життя бджіл», «Життя термітів», «Життя мурашок» - спостереження за життям комах і рослин, що є невіддільними від міркувань про людське братерство. Письменник намагався дати людям урок любові і добра, вірності та взаєморозуміння.

Крім Нобелівської премії, Метерлінк був нагороджений бельгійським Великим хрестом ордена Леопольда (1920) і португальським орденом Меча святого Якова (1939). У 1932 році король Бельгії подарував драматургу титул графа.