вівторок, 3 травня 2022 р.

Український археолог і музейник, залюблений у «білокам’яну казку ампірової Полтави» : До 130-ти річчя від дня народження О. К. Тахтая

Продовжуємо цикл «Моя Полтава – мої роки і спогади» і поговоримо про археолога, якого нині забули на Україні.    

10-й ювілейний випуск збірника наукових праць  «Старожитності Лівобережного Подніпров`я» присвячено ювілею відомого українського археолога, музейчика , уродженця  м. Ромни, тоді іще Полтавської губернії, Олександра Тахтая (1890 - 1963). Тут зібрані  майже 40 праць науковців із обласних центрів України -  Полтави, Києва, Харкова,  Сум, Кременчука, Донецька та  м. Шостка (Сумської обл.) та смт. Котельви (Полтавської обл.). 

Cеред авторського колективу випуску - загін науковців Комунального закладу «Центр охорони та досліджень пам`яток археології» на чолі з директором В`ячеславом Шерстюком.

За життя ця людина не отримала  належного визнання через звинувачення  у нелояльності до тоталітарного режиму… Його ювілей співпадає з 130-ти річчям Херсонського( 2020 р.) та Полтавського ( 2021 р.) краєзнавчих музеїв), де він творчо та плідно працював. Про це мова йде у статті «Олександр Кузьмич Тахтай: доля, наука¸ музеї і війна»  краєзнавця Василя Граба та Олександра Супруненка, директора Полтавського краєзнавчого музею ім. В. Кричевського, кандидата історичних наук. «Завзятий мрійник, пантеїст, із нахилом до поетичної творчості», - так пише про нього Олександр Супруненко. Чутливий і працелюбний,  вимогливий до себе і людей, користувався  повагою колег. Його мова була пересипана цитатами з грецької та латини.   Він вів щоденник штучно виробленим бароковим почерком. 

Його наукова біографія поділена на етапи -  роменський, полтавський, дніпропетровський, херсонський, севастопольський та донецький. І саме цьому присвячено статті у збірнику, що надруковано  у ТОВ «Майдан» у 2020 р.. На полтавський період припадає активна науково-дослідна робота науковця. Наприклад, він самотужки обстежує зруйнований курган поряд із станцією Божкове в Полтавському районі. Саме він став одним із дослідників  поховання  болгарського  кочівника  другої пол. VII - початку VIII ст. нашої ери Перещепинської культури. Залишив нам у спадок 30 опублікованих праць, побудованих на конкретних археологічних матеріалах. В Полтавському музеї є фонд цього археолога в Науковому архіві, котрий до схилу літ проніс любов до «білокам’яної казки  ампірової Полтави». У збірнику розповідається про «Орільський рейд» Тахтая в 1926 р., про  дослідження сарматських поховань на Полтавщині, а ще про його археологічну спадщину  у нашому краєзнавчому музеї, що складає 3000 предметів, до речі, їх наукове опрацювання зроблено ним на високому професійному рівні.

У збірнику йдеться  і про безрезультатні  спроби реабілітації Тахтая в 60-х рр. ХХ ст., для якого безкорисливе служіння  науці було місією. Завершує збірник переклад першого , дозволеного до друку у Радянському Союзі, нарису про врятування ним скарбів Херсонесу під час  II Світової війни, створеного після переслідувань Тахтая  у 1949 р..

Оксана Кравченко, член НСЖУ і МСПУ




 

Немає коментарів:

Дописати коментар