Полтавець із душею художника

Продовжуємо цикл «Моя Полтава - мої роки і спогади» нашої сучасниці Оксани Кравченко.

Цікавим виявилося знайомство  з Іваном Тупиком, самодіяльним митцем, який представив першу персональну виставку живопису  у Полтавській обласній універсальній науковій  бібліотеці ім. І. П. Котляревського.

Для нього це не перший вернісаж у житті, бо були у районних будинках культури та нашій територіальній громаді Київського району в обласному центрі. Іван Семенович родом із с. Яблунівка Лохвицького району. Багато в тому, що він малює посприяв дядько Борис Павлович. Саме Борис Калюжнй із с. Сенча давав хлопцю олійні фарби, вчив  ґрунтувати полотно, пояснивши родичу  як поєднувати дерев`яний клей та крейду… А Іван розрізав сорочки матері, натягував на рамки   і робив  на них свої перші картини олійного живопису. У сільській школі не проходив шкільної програми з малювання, а писав картини на районні та обласні дитячі виставки . Тоді однокласники часто просили і він  вдало олівцем малював портрети вчителів. Після закінчення школи поїхав до Москви, щоб поступити в Московський державний академічний художній інститут ім. В. І. Сурикова. Але побачивши столичних жителів, якось знітився і  забрав документи. А далі була армія. Служив в м. Ашхабад у Туркменістані, за 5 км від Афганістану.  Найбільше полтавця тоді вразили гори, де лежав сніг, і квітучі маки.

Малювання на багато літ  стало хобі. Повернувся до активної  творчості  ставши пенсіонером. Для малювання тепер нашому земляку залишається трохи осені  і зима, бо весною і влітку, частково восени працює на дачі в селі Жуки, де у нього, окрім саду і городу, ще й  пасіка. 7 років він займається бджільництвом. Пан Іван є головою садівничого кооперативу. Йому допомагає дружина Людмила Василівна, вчителька біології. Дружина підтримує заняття, пошила йому фартух, виділила місце для живопису на кухні і є його критиком позитивним.   . Разом вони прожили 44 роки і нині  допомагають виховувати 4-х онуків: Олександра, Артема, Валентина й Аню.

Іван Семенович малює не тільки  пейзажі міські та сільські, натюрморти, він написав портрети доньки Галини і зятя Олександра. Віктор Шпехт, поет,  член літературної студії «Голос ветерана», який  став  ініціатором  виставки у бібліотеці,  виступив із поздоровчим віршем. 

Тетяна Сівкова, художниця, високо оцінила доробок  аматора. Вона сказала, що творча душа може якнайкраще відчути настрої міста, зміни в його атмосфері і, водночас, підкреслити його історичну глибину. Адже половина творів на виставці  Івана Семеновича присвячена саме Полтаві, її історичним та сучасним спорудам. Але найбільша частина творчого  доробку - сільські пейзажі осені.  «Осінь — особлива пора року. Вона просякнута якоюсь чарівною атмосферою. Я бачу, що Іван Семенович любить осінь. На полотнах багато повітря, відчуття умиротворення». - Закінчила виступ пані Тетяна.

Оксана Кравченко член НСЖУ і МСПУ