Люблю відвідувати Круглі столи у музеях та бібліотеках Полтави. Нещодавно побувала у літературно-меморіальному музеї Івана Котляревського на такому під назвою «Наш Котляревський». Мріяла про це 4 роки.
Мене приємно вразило, що це традиційне засідання: по-перше, чітко організоване, по-друге, всі виступаючі підготували відео-презентації, по-третє, майже всі дотримувалися регламенту. Впродовж року учасники досліджували, вивчали і от тепер підбили підсумки музейної роботи. У цьому велика заслуга ведучої заходу Евгенії Сторохи, провідного співробітника цього закладу культури, одного з найвидатніших котлярознавців України. У роботі столу брали участь вчителі-методисти КЗ «Полтавська ЗОШ І-ІІІ ст. №38», Тахтаулівського НВК ім. С.Величка, бібліотекарі, студенти та педагоги Полтавського фахового медико-фармацевтичного коледжу ПДМУ, музейники.
Учасники заходу ділилися досвідом вивчення спадщини письменника, Так, Людмила Тимошенко, вчитель-методист вищої категорії Полтавської гімназії №25, зокрема сказала: «Котляревський створив малоросійську читаючу публіку в усіх верствах суспільства. Ми йому зобов’язані невловимою атмосферою міста…». Вона розповіла про нові форми вивчення творчості класика у школі, як Цитатний диктант, Прийом Резюме, Сенкап. Акровірш, Кроссенс, Буріме-література, Тема-плани та інші, що показують учням Полтави Котляревського вчителя і мудреця, наставника. А от Ганна Дідусенко, головний бібліотекар відділу краєзнавства Полтавської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. І. П. Котляревського, зупинилася на тому як готувалася громадськість міста до відкриття пам`ятника земляку - зачинателю нової української мови у серпні 1903 р., дізнавшись про заборону української мови: настрої, плани, ідеї святкування. Виступаючі на Круглому столі намагалися відкрити таїну особистого життя культурно-громадського діяча Полтави. Зокрема йшла мова про жінок в його долі: кріпачку Наталку, перше кохання - панянку Марію, з якими познайомився в роки гувернерства та акторку Тетяну Пряженківську, коли був директором Полтавського театру. Згадували іще одну жінку «з вищого світу», завдяки якій він був врятований від участі декабристів, після повстання 1814 р. Але все це лише версії, домисли сучасників, бо білі плями не розкриті й досі. Говорили про просвітницько-виховну та драматургічну діяльність, де поєднував роботу організаційну, режисерську та акторську, про 12 років, відданих військовій службі, про увічнення пам’яті Котляревського в нашому місті, а ще ,що він був душею товариства, добрим і високоосвідченим полтавцем, людиною «європейського крою».» У нашому місті він започаткував свято незвичне. Так, у перший день Великого Посту, він запрошував друзів та знайомих до себе на гостини - «Чистити зуби». Годував їх усілякими смаколиками». - Поділилася Валентина Скриль, старший науковий співробітник літературно-меморіального музею Івана Котляревського.
Про історію одного експонату музею Панаса Мирного поділилася у своїй відео-презентації Вікторія Пащенко, провідна наукова співробітниця цього закладу культури. Вона представила присутнім таріль із чавуну¸ зроблену в Полтаві у 1903 р. Цю таріль подарували письменнику Панасу Мирному (Рудченку) робітники залізничних майстерен. Про це розповів співробітникам музею Михайло Рудченко, син письменника, в далекі 30-ті роки. Це не є ужитковим посудом. Тут художнє литво. Ажурні краї закруглені. По колу розташовані маски символізуючи давньогрецьку трагедію та комедію. Вони нагадують сучасникам і нам про зв'язок Котляревського з театром. На дні - барельєфні композиції. На передньому плані за столом сидять селянин та москаль, герої з водевілю «Москаль - чарівник», а за ними, за тинком стоять Петро і Наталка. Вперше ці п'єси поставлені на сцені Полтавського театру у 1819 році. Це унікальна знахідка, виготовлена у одному примірнику. спеціально до свята з нагоди відкриття пам`ятника Котляревському, на знак пошани до письменника Панаса Мирного, за його діяльність по встановленню пам`ятника.
Оксана Кравченко , член НСЖУ і МСПУ
Немає коментарів:
Дописати коментар