«Покликання художника в утвердженні добра, краси і правди… І якщо він національний художник, то в першу чергу мас стверджувати свою НАЦІЮ, свою КУЛЬТУРУ…»
Галина Зубченко
В 1961 році створюється Клуб творчої молоді. Дізнавшись про цю подію, Галина Зубченко разом із своїми друзями художниками-однодумцями вступає до Клубу.
«Ми принесли до Клубу українську мову, спрямували діяльність молодих мистців у національне русло, поставивши одним із його основних завдань відновлення українського народного мистецтва», згадує Г.Зубченко. Вірним другом і правдивим учителем молоді став Іван Гончар. Галина згадує, що вони з друзями годинами розглядали предмети з його колекції, зразки народного вбрання, кераміки, робити замальовки, які згодом сприяли творенню національно спрямованих художніх робіт. «Вперше потрапила до Івана Гончара десь наприкінці 1950-х років. Враження від музею і від його власника надзвичайне. Це була ознака українства. Пізніше я вже сама водила до Гончарівні тих, хто цього заслуговував: чимало художників пройшло через „горнило“ його школи. Ознайомлення з унікальною збіркою народних скарбів допомагало нам творити своє індивідуальне професійне мистецтво на засадах традиційної народної культури». Спрямовував молодь працювати за принципами народного образотворчого мистецтва і художник Григорій Синиця. Роз'яснюючи закони розвитку народного мистецтва, він вчив віднаходити у своїй творчості національну форму й пластичну мову рідного народу.
1964 року разом із групою подруг-художниць Галина створює вітраж «Шевченко. Мати» у головному корпусі Київського університету. Робота зображувала розгніваного поета Тараса Шевченко, який пригортав скривджену жінку-Україну. Цей образ викликав обурення чиновників. Вітраж знищили, а його авторки зазнали гонінь. Виключення зі Спілки художників України стало тимчасовою забороною на професію: в них забирали майстерні та позбавили державних замовлень.
В 1965 Галина Олександрівна, як працівник Академії архітектури, отримала замовлення прикрасити школу № 5 у Донецьку. Брала участь у створенні наступних монументально-декоративних панно: «Космос», «Стихія води», «Вогонь», «Земля», «Шахтарський край» («Прометеї»), «Вітер і верба», «Сонце», «Надра», «Тваринний світ».
Збагатившись досвідом творчості в монументально-декоративному мистецтві, Галина Зубченко привнесла нову хвилю в свої станкові роботи. Стиль її малярства це своєрідний синтез реалістичного й декоративного письма через філософське осмислення вічної діалектики буття.
Тепер роботи Зубченко зберігаються в багатьох музеях України, а також у галереях і приватних колекціях США, Канади, Аргентини, Японії, Австралії, Німеччини та Хорватії.
Більш детальну інформацію про художницю ви зможете знайти в фонді бібліотеки-філіалу №5, зокрема в Енциклопедії Сучасної України.
Немає коментарів:
Дописати коментар