Авторська графіка Анатолія Лавренка

Цикл кореспонденцій та нарисів  нашої читачки і волонтера Оксани Кравченко «Моя Полтава – мої роки і спогади» продовжує повідомляти про цікавинки культурного та мистецького  життя обласного центру.

Талант Анатолія Лавренка, члена НСХУ,  незаперечний і  в Полтавському краї його  знають усі, як художника-монументаліста, неперевершеного колориста, ліричного живописця.

7 місяців його не було в Полтаві і результатом  перебування в Дніпрі стала нова персональна виставка графіки нашого геніального земляка. На виставці у Полтавському художньому музеї(галереї мистецтв) імені Миколи Ярошенка представлено 108 робіт на 28 стендах. Цифра «28» - дата народження А. Лавренка. Велике місце в експозиції відведено абстракції. Зацікавила присутніх серія «Золотий олівець». Є креативна серія  «Пуантилізм». Пуантилізм - незвичайний напрям в живописі, котрий із зацікавленням сприйняли відвідувачі виставки: митці, друзі художника, музейники, представники громадськості. Походить назва  від слова "пуанти"- взуття балерини, які залишають крапки , а також point, що у французькій мові означає крапка. Так у нашому краї не малював ніхто, тому Анатолій Іванович виступив першопрохідцем у графіці Полтавщини ХХ1 століття. На аркушах ксероксного паперу, на аркушах із блокноту створено з вікна та на пленерах витончені твори кульковою ручкою, фломастерами і простим олівцем. Як сказав Анатолій Лавренко на відкритті цієї виставки:» «Одне спасіння – творчість! Під ногами землі не відчуваєш, коли працюєш. У мене не було можливості писати маслом…»

Своєрідність, оригінальність виставки, поетику робіт підкреслив Анатолій Самойленко, голова Полтавської обласної організації НСХУ. На вернісажі він наголосив, що художник має змінюватися. Графіка Лавренка сповнена душевності і музики. Я прийшла в музей задовго до відкриття, стояла і слухала, складалося враження, немов із творів звучить блюз. У художньому фільмі «Перехрестя» (1986 р.) один із героїв говорить фразу, що стала культовою: «Блюз – це коли добрій людині погано».

 На вернісажі показані всі пори року у міських та сільських пейзажах, багато марин.  Виставка сповнена тиші, але є тут  твори написані під час обстрілів, коли розбомбили міст на  одній із найбільших в Європі річок. Однак на виставці видатного сучасника  немає похмурості та сірості, у всьому відчутна динаміка та енергія життя. На одній з робіт художник написав свою Маму, що стоїть на веранді, поряд колодязь…

Ця виставка відкрилася на цокольному поверсі  19 серпня з нагоди його 65-ти річчя та До Дня Незалежності України і є першою ювілейною виставкою від початку повномасштабної війни на Україні в цьому закладі культури.

Оксана Кравченко, член НСЖУ та МСПУ